Санчі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буддистські пам'ятки у Санчі
Buddhist Monuments at Sanchi
a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Велика Ступа у Санчі
Країна Індія Індія
Тип Культурний
Критерії (i)(ii)(iii)(iv)(vi)
Ідентифікатор 524
Регіонb Азія і Тихоокеанський регіон

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1989
13-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Санчі́ (Sanchi) — невелике селище у районі Райсен (Raisen) індійського шт. Мадх'я-Прадеш, розташоване на відстані 46 км на північний схід від Бхопалу в центральній частині штату. Тут знаходяться декілька монументальних пам'яток ранньобуддистської та індуїстської архітектури: храми, ступи, монастирі, що датуються періодом від ІІІ ст. до н. е. до ХІІ ст. н. е..

Велика ступа Санчі[ред.ред. код]

Головною пам'яткою комплексу Санчі є Велика Ступа. Достеменно відомо, що це перша у світі ступа, зведена для наочності дії дхарми, яка таким чином послужила прообразом всіх наступних ступ.

Декорована різьбленням Північна брама Ступи

Ядро ступи має структуру простої напівсфери, складеної з цегли, що підноситься над залишками Будди. Ступа довершується архітектурною деталлю чатра — у формі парасольки, що символізує високе покликання честі і захисту священних решток[1]. Мури Ступи мають багатий скульптурний декор — на барельєфах зображені фігури не лише тодішніх індійців, а й люди в грецьких шатах.

Історія[ред.ред. код]

Велика Ступа була зведена за наказом індійського імператора Ашоки в III ст. до н. е.. Розташована поруч сорокатонна колонна Ашоки була доставлена спеціально з Чунару.

На початку доби правління династії Шунга (II ст. до н. е.) Велика ступа зазнала ушкоджень (якщо не цілковитого руйнування), однак незабаром її було відбудовано і розширено вдвічі більше проти початкових розмірів.

Наприкінці II ст. до н. е. індо-грецький посол Геліодор звів відому колонну (т.зв. Колонну Геліодора) у 5 милях навіддаль від Ступи. Ще за декілька десятиліть з'явились чотири брами по всіх сторонах світу, оздоблених вишуканим різьбленням.

Санчі продовжував лишатися значним осередком буддистського мистецтва до XII ст., допоки в центральній Індії не утвердився іслам, а буддистські святині почали занепадати. Серед споруд I-го тис. н. е. особливу славу здобув Храм № 17, датований V ст., — один з найдавніших буддистських храмів Індії.

Закинуті на протязі століть, пам'ятки Санчі заново було винайдено, відкрито й описано британським генералом Тейлором (Taylor) в 1818 році.

Археологи-аматори і шукачі скарбів панували у Санчі аж до 1881 року, коли були розпочаті постійні відновлювальні і дослідницькі роботи. Між 1912 і 1919 рр. структура комплексу під проводом Джона Маршалла (John Marshall) була відновлена до сучасного вигляду[2]. У теперішній час близько півсотні пам'яток, що лишилися на пагорбі Санчі, включають три ступи і декілька храмів.

У 1989 році Буддистські пам'ятки у Санчі офіційно включені до Переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Селище Санчі[ред.ред. код]

Селище Санчі[3] є типовим невеликим індійським селом, населення якого згідно з переписом 2001 року становить 6.785 осіб, з цього числа чоловіче — 53 % і 47 % жіноче, рівень грамотності місцевих жителів становить 67 %, станом на цей 2001 рік 16 % від загалу селян були дітьми до 6 років.

Виноски[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Координати: 23°28′46″ пн. ш. 77°44′22″ сх. д. / 23.47944° пн. ш. 77.73944° сх. д. / 23.47944; 77.73944