Барельєф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Батьколюбива римлянка, місто Гент, Бельгія

Барельє́ф (синонім — пласкорізьба) (фр. bas — низький і фр. relief) — скульптурна композиція, виконана на площині і пов'язана з тлом. Відповідно до висоти розрізняють високий рельєф (горельєф) і низький (барельєф або плоскорізьба).

Рельєф буває й поліхромований; переважно застосовується в архітектурній декорації і в мистецькому промислі.

В Україні рельєф відомий з палеоліту.

З I століття до Різдва Христового збереглися цікаві рельєфи із зображенням скіфських царів з Неаполя Скіфського.

Техніка рельєфу була поширена у Херсонесі, Ольвії та інших містах Криму (Гераклові подвиги та ін.).

З 1 тисячоліття походить унікальний рельєф на скелі з села Буші (Вінниччина).

Заборона у християнській Київській державі круглої скульптури («кумиротворення») сприяло розвиткові рельєфу. Збережені шиферні рельєфи з київських храмів: Михайлівського Золотоверхого («Святі їздці»), Печерського монастиря (рельєфи з Гераклом і Кібелою) і Ірининської церкви (фраґмент рельєфу з воїном) усі з 11 ст., з Борисоглібського собору в Чернігові (собако-птаха) та Успенського в Галичі (Р. — фриз у романському стилі) з 12 ст.

Були поширені кам'яні, металеві й деревʼяні іконки, нерідко з рельєфним зображенням святих воїнів (11-14 ст.) і великі кам'яні ікони — барельєфи святий Юрій з Маріюполя 14-15 століття, Оранта та Антоній і Теодосій Печерські у Лаврській дзвіниці з 1470).

Визначні пам'ятки орнаментального й фігурального рельєфу доби ренесансу, ампіру, класицизму збереглися переважно у Львові в декорації житлових будинків і церковних будівель роботи головно німецьких майстрів.

Високої майстерності в добу бароко досягла високорельєфна і барельєфна різьба іконостасів та архітектурних деталей дерев'яних будинків, палаців, меблів тощо.

У декоративио-рельєфній пластиці при оздобленні монастирів, церков, палаців у кінці 18-го — поч. 19 століття працювали народні митці у Києві, Полтаві, Ніжині, Миргороді, Переяславі, Глухові, але їх творчість недостатньо досліджена.

Рельєфи-плакети на постаментах монументів дали І. Мартос (на пам'ятнику Рішельє в Одесі), Василь Демут-Малиновський і П. Клодт (барельєф на постаменті Володимира Великого у Києві), Л. Позен (барельєфи на пам'ятнику І. Котляревському в Полтаві) та ін.

Низку рельєфів для будинків Києва на початку 20 століття виконав Ф. Балавенський та його учні. У 1930-х роках в оздобній скульптурі працювали К. Бульдин, А. Дараган (рельєфи фриз «Оборона Луганського», 1935), Я. Ражба (барельєф для Робітничого театру у Дніпропетровську, горельєф «З поля») та ін.

У 1945—1970 декоративними рельєфами прикрашено близько 100 будинків у Києві, Горлівці, Донецьку, Кадіївці, Кіровограді, Новій Каховці та інших містах, роботи переважно молодих митців, станції метрополітену в Києві — «Вокзальна» (карбування на бронзі О. Мизіна) і «Арсенальна» (рельєфи у мармурі І. Макогона, А. Німенка), декоративно оформлено концертну залу в Запоріжжі, палац піонерів у Києві (В. Бородай), стели з рельєфами обабіч монументу І.Франка у Львові та на постаментах численних монументів Леніна, радянських «знатних» людей та історичних подій.

У рельєфі працюють також народні майстри: П. Берна з Жмеринки («Енеїда», 1948), В. Свида («Опришки»), І. Барна (рельєф-стела «Олекса Довбуш», 1960) з Закарпаття, лемківські майстри: В. Одрехівський (рельєф-портрети), А. Фіґоль (барельєф «Гуралі»), І. і В. Кіщаки та інші.

На еміграції рельєф-стели поряд з пам'ятниками Т.Шевченкові у Вашингтоні (США) і в Буенос-Айресі (Аргентина) створив Л. Молодожанин, а у Вінніпезі — А. Дараган.

Рельєфи-зображення українських історичних портретів на медальйонах (64) виконав В. Масютин.

Інші види рельєфів:

  • Барельє́ф (фр. bas-relief — низький рельєф) — різновид скульптури, в котрому обʼємне зображення виступає над площиною фону не більш ніж на половину власного обʼєму.
  • Горельє́ф (фр. haut-relief — високий рельєф) — різновид скульптури, в котрому обʼємне зображення виступає над площиною фону більше ніж на половину власного обʼєму. Один з класичних прикладів горельєфу — Пергамський вівтар. Горельєфи використовують в якості архітектурних прикрас.
  • Контррельєф (лат. contra — проти та «рельєф») — різновид заглибленого рельєфу, «негативу» барельєфа.

Література[ред.ред. код]