Сачков Володимир Володимирович

Сачков Володимир Володимирович
Народився	12 (25) січня 1913 Москва, Російська імперія
Помер	17 грудня 1994(1994-12-17) (81 рік) Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	науковець
Alma mater	Московський авіаційний інститут
Заклад	АТ «ВПК «НВО машинобудування»d
Нагороди

Володимир Володимирович Сачков (12 (25) січня 1913, м. Москва, РРФСР, СРСР — 17 грудня 1994, місто Москва, Росія) — радянський конструктор електрообладнання ракетної техніки, Герой Соціалістичної Праці (1963).

Життєпис

Народився 12 (25) січня 1913 року у Москві. 1933 року закінчив Московський технікум точної індустрії. У 1932—1933 роках одночасно з навчанням працював конструктором в ОКБ Управління військових винаходів Червоної Армії.

У 1933—1940 роках обіймав посаду конструктора ОКБ авіазаводу № 1 (місто Москва). Брав участь у проєктуванні та розробці обладнання для радянських винищувачів І-15, І-16 та І-153, розвідувальних літаків Р-5 та Р-Z, інших літаків. У 1940—1953 роках — конструктор, інженер-конструктор, заступник начальника та, нарешті, начальник сектору обладнання, начальник бригади ОКБ авіазаводу № 51 (місто Москва, в 1941—1943 роках — місто Новосибірськ). Брав участь у проєктуванні та розробленні обладнання для винищувачів конструкції Миколи Полікарпова, а також для безпілотних літаків-снарядів конструкції Володимира Челомея.

У 1953—1958 роках Володимир Сачков працював на посаді начальника бригади ОКБ А. І. Мікояна. Керував розробленням електрообладнання винищувачів МіГ-17, МіГ-19 та МіГ-21, а також їх модифікацій. У 1956 році закінчив Московський авіаційний інститут.

У липні 1958 році перейшов на посаду заступника головного конструктора ОКБ-52 (з січня 1967 — ЦКЛ машинобудування) де працював 19 років. У липні 1977 року перейшов до ЦКЛ машинобудування, де працював заступником генерального конструктора. З грудні 1979 року по січень 1986 року знову працював в ЦКЛ машинобудування заступником головного конструктора. За цей час створив і тривалий час керував приладовим комплексом, що дозволяє проводити розроблення, комплексний аналіз та випробування обладнання ракетно-космічних систем. Під його керівництвом було створено понад 4 000 приладів, систем управління та програмних механізмів, понад 60 типів механізованих антен, які застосовувалися на крилатих ракетах для підводних човнів, міжконтинентальних балістичних ракетах і ракетах-носіях, штучних супутниках «Протон-1, −2, −3, −4» та орбітальних станціях Салют-2, Салют-3 та Салют-2.

У 1987—1989 роках працював провідним конструктором ЦНДІ «Комета». Брав участь у розробці різних космічних інформаційно-управлінських систем та комплексів спеціального призначення.

Жив у Москві. Помер 17 грудня 1994 року на 82-му році життя. Похований на Донському цвинтарі у Москві.

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці — Указом Президії Верховної Ради СРСР (з грифом «не підлягає опублікуванню») від 28 квітня 1963 року «за великі заслуги у справі створення та виробництва нових типів ракетного озброєння, а також атомних підводних човнів і надводних кораблів, оснащених цією зброєю, і переозброєння кораблів Військово-Морського Флоту» з вручениням ордена Леніна та золотої медалі Серп і Молот
• орден Леніна (28.04.1963)
• орден Жовтневої Революції (15.09.1976)
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден «Знак Пошани»
• медалі

Посилання

• Сачков Володимир Володимирович. // Сайт «Герои страны» (рос.).