Челомей Володимир Миколайович

Володимир Миколайович Челомей
Народився	17 (30) червня 1914(1914-06-30) Седльце
Помер	8 грудня 1984(1984-12-08) (70 років) Москва
Громадянство	СРСР
Галузь наукових інтересів	механіка
Alma mater	Київський авіаційний інститут
Нагороди

Володи́мир Микола́йович Челоме́й (*17 (30) червня 1914(19140630), Седльце — †8 грудня 1984, Москва) — вчений механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962 року), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).

Біографія

Народився 30 червня 1914 року в містечку Седльці Привісленського краю (нині територія Польщі) в сім'ї вчителів. Незабаром сім'я переїхала в Полтаву, подалі від району бойових дій в розпочатій Першій світовій війні. Оселилися на Келінському проспекті (тепер Першотравневий) у будинку, який на початку 1880-х років збудувала сестра М. В. Гоголя Г. В. Гоголь-Яновська (розібраний в 1969 році).

У 1926 році родина переїхала до Києва, де Володимир Челомей продовжив навчання в семирічній трудовій школі № 45. У 1929 році після закінчення школи вступив до Київського автомобільного технікуму; в 1932 році, закінчивши технікум, вступив на авіаційний факультет Київського політехнічного інституту (в 1933 році на базі цього факультету був створений Київський авіаційний інститут).

Ставши студентом, продовжував посилено займатися самоосвітою: слухав лекції з математики, фізики і механіки в Київському університеті і Українській академії наук. Особливо його цікавила механіка і зокрема теорія коливань. Завдяки блискучим здібностям і величезному працьовитості він отримав прекрасну фундаментальну освіту.

У студентські роки активно займався науковою роботою. За час навчання в КАІ їм було опубліковано більше 20 наукових статей. У 1936 році літографським способом була видана його робота «Векторне числення», яка стала для студентів основним навчальним посібником. Відмінною рисою багатьох його робіт було те, що результати досліджень тут же втілювалися в практику.

Проходячи практику на Запорізькому моторобудівному заводі, він «… виконав велику розрахунково-дослідну роботу по крутильним коливанням авіамоторів» і «… проявив особливо високу теоретичну та інженерну підготовку». Ця та інші роботи Челомея дозволяли з'ясовувати причини відмов авіадвигунів. Вже тоді у нього виник задум пульсуючого повітряно-реактивного двигуна, і він, отримавши дозвіл, проводив на обладнанні заводу досліди в інтересах його розробки та створення.

На заводі він прочитав великий 70-годинний курс лекцій з теорії коливань інженерам заводу. За відгуком академіка Л. І. Сєдова, багаті теоретичні результати, викладені в цих лекціях, для того часу були новими і надалі увійшли до підручників та в спеціальні довідники.

У 1937 році В. М. Челомей на рік раніше з відзнакою закінчив Київський авіаційний інститут. Дипломна робота на тему «Коливання в авіаційних двигунах» була захищена блискуче і визнана Вченою радою видатної, на рівні кандидатської дисертації.

Після закінчення інституту працював в Інституті математики АН УРСР і навчався в аспірантурі. У 1939 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Динамічна стійкість елементів авіаційних конструкцій».

Наукові інтереси В. М. Челомея зосередилися на дослідженні динамічної стійкості пружних систем. У ході цих досліджень він отримав важливі теоретичні результати, що знайшли застосування в практиці, — запропонований ним метод визначення поздовжніх, поперечних і крутильних коливань пружних систем. Цей метод дозволяє створити універсальну обчислювальну програму для ЕОМ і широко застосовується і зараз.

У 1940 році було засновано 50 Сталінських стипендій для особливо видатних молодих вчених, що працюють над докторськими дисертаціями. У їх число було включено і В. М. Челомея. Був встановлений термін завершення та захисту дисертації — 1 червня 1941 року. Дисертація була захищена в строк, але з-за початку війни робота не була затверджена ВАКом, і Челомей в наступні роки доопрацьовував її в процесі поточних наукових досліджень. Нова захист відбувся через 10 років, в 1951 році в МВТУ імені М. Е. Баумана. У 1952 році йому було присвоєно звання професора.

Влітку 1941 року В. М. Челомей був призначений начальником групи реактивних двигунів Центрального інституту авіаційного моторобудування (ЦІАМ) імені Баранова, де в 1942 році ним був створений перший у СРСР пульсуючий повітряно-реактивний двигун, який встановлювався на ряді літальних апаратів.

Наказ Наркомату авіаційної промисловості від 19 вересня 1944 року про призначення В. М. Челомея Головним конструктором і директором дослідного авіаційного заводу № 51 поклав початок створенню нової організації, зі своєю тематикою, своїми завданнями, принципами та методами роботи, які прищепив колективу його головний конструктор.

На початок 1945 року в КБ ученим був створений літак-снаряд 10Х. У 1948 році закінчилися його випробування, але на озброєння він не був прийнятий через незадовільні тактико-технічних характеристик. В. М. Челомей на деякий час відійшов від практичної конструкторської роботи, займався наукою і викладанням, проте тематику крилатих ракет (так стали називати літаки-снаряди) не залишив.

Розробками В. М. Челомея зацікавилося командування ВМФ, і в червні 1954 року в підмосковному Тушино на моторному заводі № 500 була створена спеціальна конструкторська група з проектування крилатої ракети другого покоління. У цій ракеті реалізовувалися нові ідеї вченого:

• по-перше, ракета містилася в транспортно-пусковому контейнері, закритому герметичною кришкою;
• по-друге, крила ракети в контейнері знаходилися у згорнутому стані і розкривалися після старту; * по-третє, застосовувався пороховий прискорювач для виведення ракети з контейнера.

Реалізація цих ідей дозволила випередити США в питанні озброєння підводних човнів.

У 1955 році В. М. Челомею був переданий механічний завод у місті Реутові під Москвою, де було створено ОКБ-52 Міністерства авіаційної промисловості. Челомей зумів створити на підприємстві згуртований і ефективно працюючий творчий колектив, що було важливим досягненням, який забезпечив подальші успіхи. За короткий час під його керівництвом КБ зросло і перетворилося на потужну науково-конструкторську організацію.

Період з 1956 по 1965 рік характеризується як етап визнання місця В. М. Челомея і його КБ в ряду провідних підприємств оборонних галузей промисловості. Відродження конструкторського бюро в Реутові дозволило розгорнути роботи зі створення принципово нового типу крилатої ракети зі спадним в польоті крилом, а також виграти змагання в умовах жорсткої конкурентної боротьби зі сформованими авіаційними КБ Мікояна, Ільюшина і Берієва і відкрити дорогу до переозброєння Військово-Морського Флоту СРСР комплексами ракетної зброї.

У 1958 році В. М. Челомей обирається членом-кореспондентом АН СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 червня 1959 року Челомею Володимиру Миколайовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1959 році В. М. Челомей був призначений Генеральним конструктором ОКБ-52. До того часу навколо ОКБ-52 створилася велика кооперація дослідних і промислових підприємств, найбільшим з яких став Московський машинобудівний завод імені М. В. Хрунічева.

У 1962 році В. М. Челомей обирається дійсним членом Академії наук СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 квітня 1963 року Челомей Володимир Миколайович нагороджений другою золотою медаллю «Серп і Молот».

В. Н. Челомею належить велика заслуга у створенні основної ударної сили РВСП, знаменитої «сотки» — міжконтинентальної ракети УР-100, що забезпечила стратегічний паритет з США. Більше тисячі УР-100 було встановлено в шахтні споруди на території СРСР. Причому «сотка» легко могла модернізуватися, і таких модифікацій налічувалося безліч: УР-100К, УР-100У, УР-100НУ та інші. Челомей спочатку поставив на перше місце не тільки високу надійність ракетного комплексу і точність попадання головної частини в ціль, але і дешевизну у виготовленні, і простоту в експлуатації.

У 1964 році В. М. Челомей запропонував концепцію орбітальної пілотованої станції (ОПС) для вирішення різних, в першу чергу оборонних завдань. Він бачив в ОПС наймогутніший засіб оперативної космічної розвідки. Пропонувалося створити спостережний пункт з комфортними умовами існування для змінюваного екіпажу з двох-трьох осіб, термін існування станції 1—2 роки, вивід носієм УР-500К.

З 1979 року почався важкий етап у житті генерального конструктора та його підприємства. В. М. Челомей піддався безперервному тиску, обмеження своєї діяльності з боку керівництва оборонними галузями промисловості на чолі з Д. Ф. Устиновим. Після заборони робіт по пілотованій програмі колектив ЦКБМ переорієнтувався на роботу над комплексом «Алмаз» у безпілотному варіанті. За рахунок відмови від системи життєзабезпечення космонавтів вдалося розмістити на борту потужний комплекс апаратури для дистанційного зондування Землі, в тому числі унікальний радіолокатор бокового огляду з високою роздільною здатністю. Однак підготовлена ​​до старту в 1981 році автоматична станція пролежала на космодромі до 1985 року.

Депутат Верховної Ради СРСР 9—11 скликань.

Помер 8 грудня 1984 року. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві (ділянка 7).

Основний доробок

Автор багатьох праць (здебільшого засекречених), за довоєнного часу — писав також українською мовою. З 1950-их років брав активну участь у різних проектах ракетобудування в СРСР, був одним з головних учених-консультантів у галузі ракетних двигунів для ракет та літаючих апаратів, переважно військового призначення. По смерті Михайла Янгеля (1971) — головний керівник радянської космічної програми.

Конструктор супутників «Протон», «Польот», «Космос-1267», орбітальних станцій «Салют-3» і «Салют-5».

В його конструкторському бюро розроблено й виготовлено крилаті ракети 10ХН, ракету-носій «Протон» (на його рахунку відправка у Всесвіт апаратів серії «Зонд», «Луна», «Венера», «Марс», «Вега», а також орбітальних станцій «Мир», «Салют»), штучні супутники Землі серій «Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5». Саме В. Челомею належить ідея й реалізація транспортного орбітального корабля багаторазового використання.

Нагороди

Нагороджений п'ятьма орденами Леніна (16 вересня 1945, 25 червня 1959, 1964, 1974, 1984), орденом Жовтневої революції (1971), медалями.

Лауреат Ленінської премії (1959) і трьох Державних премій (1967, 1974, 1982).

У 1964 році удостоєний Золотої медалі імені М. Є. Жуковського за кращу роботу з теорії авіації, в 1977 році — Золотої медалі імені О. М. Ляпунова — вищої нагороди АН СРСР за видатні роботи в галузі математики і механіки.

Вшанування пам'яті

Його ім'ям названо вулиці і площі в місті Москві і місті Реутові (Московська область), а також мала планета сонячної системи, зареєстрована в міжнародному каталозі під номером 8608 і отримала назву «Челомей».

Погруддя академіка В. М. Челомея встановлені в Москві біля МВТУ імені Баумана і в Байконурі, меморіальні дошки — в Києві на будинку, де він жив з з 1926 по 1941 рік по вулиці Саксаганського, 3 (бронза, барельєф; встановлена 27 липня 2001 року)​​ і на будівлі Київського інституту інженерів цивільної авіації (нині Національний авіаційний університет) по проспекту Космонавта Комарова, 1, в Полтаві по вулиці Пушкіна, 20 — на будівлі школи № 10, в якій він вчився в 1922—1926 роках (встановлена в 1989 році).

поштова марка

На території НВО машинобудування створений меморіальний кабінет Героя. У Полтавському музеї авіації та космонавтики відкрито меморіальний зал В. М. Челомея.

Заснована медаль імені В. М. Челомея, якою нагороджуються діячі науки і техніки за видатні роботи в галузі ракетно-космічної техніки.

У 2000 році створено Союз науковців та інженерів імені академіка В. М. Челомея.

У 2003 році була випущена поштова марка України, присвячена Челомею.

Погруддя у Москві	Меморіальна дошка на корпусі НАУ	Меморіальна дошка на будинку, де жив Володимир Челомей	Меморіальна дошка у Полтаві

Література

• Процюк С. . Чоломей Володимир // Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987.
• Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• О. Окара. Наздоганяти — означає відставати!
• Герои Социалистического Труда. Биобиблиографический словарь. Том 1. М., 2007
• Родиков В. Академик Челомей и его время: //Загадки звездных островов. 1989.