МіГ-21

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мікоян і Гуревич МіГ-21
МіГ-21 у ВПС Румунії
МіГ-21
Призначення: фронтовий винищувач 
Перший політ: 16 червня 1955 р 
Прийнятий на озброєння: 1959 р 
Знятий з озброєння: в СРСР - 1990 (?), подекуди служить донині 
Період використання: 1959 - донині 
На озброєнні у: СРСР, країнах Варшавського договору, на Кубі, у Індії, Фінляндії, В'єтнамі, ряді арабських держав, країнах Африки (всього - 68) 
Історія виробництва
Виробник: МАПО ім. Дементьєва 
Всього збудовано: 10800 
Модифікації: Ф, Ф-13, П, ПФ, ПФМ, М, МФ, С, СМ, СМТ. біс, -93, Р, У, УМ, УС, ряд літаючих лабораторій - ПД (вертикального зльоту), "аналог" Ту-144 ("літаюче крило" оживальної форми) - всього більше 20 
Конструктор: Артем Іванович Мікоян 
Характеристики
Екіпаж: 1 чол.
Розміри
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 60 °
Шасі: триколісне з носовою стійкою, носова стійка прибирається по польоту, основні - у фюзеляж у напрямку до нього 
Маса
Силова установка
Двигуни: Р-11-Ф-300 (Ф, Ф-13),1хР-11-Ф2С-300 (П, ПФ, ПФМ), 1хР-13-300 (М, МФ, С, СМ, СМТ), 1хР-25-300 (біс, -93) 
Озброєння
Гарматне озброєння: 2хНР-30 (Ф), 1хНР-30 (Ф-13), немає (П, ПФ, ПФМ), 1хГШ-23 (двоствольна, починаючи з МіГ-21М), на навчальних (У, УМ, УС) - кінофотокулемет. 
Боєзапас: 200 снарядів 
Кількість точок підвіски: 3 (починаючи з МіГ-21М - 5), включаючи підфюзеляжну для ППБ та бомб 
Маса підвісних елементів: до 1300 кг
Підвісне озброєння протиавіаційні НАР, Р-3 (МіГ-21Ф), К-13Т, К-13Р та підвісні контейнери з ГШ-23 (крім Ф-13)(-Ф-13,-П, -ПФ, -ПФМ, -М, -МФ, -С, -СМ, СМТ), Р-60, Р-60М (МіГ-21біс, МіГ-21-93), Р-27, Р-73, Р-77 (МіГ-21-93), блоки НАР С-8, С-13, С-25, бомби, баки з напалмом. На МіГ-21Р - контейнери з АФА та засобами радіотехнічної розвідки. 

МіГ-21 — радянський реактивний фронтовий винищувач 1960-х — 1970-х років. Кодифікація НАТО Fishbed, неофіційна але більш популярне прізвисько «балалайка»[1]

Випускався серійно в СРСР (1959 — 1986 роки), в Індії та Китаї (під позначенням F-7). Китайці випустили ряд власних модифікацій. Літак багаторазово модифікувався. Стояв на озброєнні 68 країн, подекуди використовується і зараз як навчально-тренувальний (Сербія, Індія, країни Африки). Активно використовувався у локальних конфліктах — В'єтнамська війна, арабо-ізраїльські війни, війна в Афганістані, Ірано-іракська війна, війна з НАТО в Югославії.

МАПО МіГ та IAI пропонують програми модифікації МіГ-21 до покоління 4+ (новий двигун, переозброєння, нова авіоніка).

Характеристики літака, загальні для всіх модифікацій[ред.ред. код]

  • Максимальна швидкість: 2125 км/год
  • Дальність: 1580 км
  • Практична стеля: 19000 м
  • Озброєння: 1×30 мм НР-30 гармата, 2x 500 кг бомб, 2x УР K-13

Оператори[ред.ред. код]

Використання[ред.ред. код]

Північний В'єтнам[ред.ред. код]

Див. також: Війна у В'єтнамі

ВПС Північного В'єтнаму використовували у повітряних боях проти америкинскьких бомбардувальників F-105 та винищувачів-бомбардувальників F-4. Оскільки МіГ-21 були більш маневрені, але мали більш легке бортове озброєння (автоматична пушка проти американських ракет) і могли знаходитись в польоті значно коротший термін (45-55 хвилин). Американські F-4 також програвали у ближньому бою, так як вони були сконцеповані на іншу тактику (висотний бій з середньої та дальньої дистанції) і не мали на озброєнні пушки, а несли ракети «повітря-повітря». Тому в'єтнамці використовували тактику скоротічного ближнього бою — «вдарив та тікай», а американці говорили, що у МіГа «короткі ноги». Американські бомбардувальні ескадрілії F-105 при нальотах на територію ДРВ несли виликі втрати, поки не вдалося влаштувати повітряний бій «сам-на-сам» F-4 проти МіГ-21. Під час відкритого повітряного бою 2 січня 1967 (Операція «Боло») північно-в'єтнамські ВПС втратили 7 МіГ-21 (весь склад 921-го полку ППО), після чого їх командування дало наказ повернути або сховатись у хмарах. Американці мали жодних втрат. Після цього бою ВПС ДРВ два місяці не підіймали свої МіГ-21 в повітря.

Індія[ред.ред. код]

976 літаків МіГ-21 експлуатувалось у Індії. Взагалі придбання Індією винищуващів МіГ-21 відкрило нову епоху для її ВПС. Це був перший бойовий літак незахідного походження в її арсеналі. Повністю припинити експлуатацію заплановано у 2017 році.[2]

МіГ-21 «тип 77» ВВС Індії

11 грудня 2013 року перші чотири винищувачі МіГ-21, які приймали участь у війні 1971 року з Пакистаном, виведені з складу ВПС Індії. В заяві ВПС говориться:

« З 11 грудня рев форсажа МіГ-21ФЛ більше не буде чутний на базі Калакунда.  »

На церемонії прощання візьме участь командуючий ВПС маршал Н А К Браун (N A K Browne). Перші винищувачі цього типу поступили на озброєння ВПС в 1965 році і взяли участь у війні 1971 року, де зарекомендували себе з найкращого боку. В першому ж «надзвуковому бою» один з винищувачів вогнем бортової гармати збив пакистанський F-104 Starfighter, загалом до кінця війни МіГи збили чотири F-104, по два F-6 і F-86, один транспортний літак C-130 (за інформацією індійських джерел).

«Міги» будуть замінені HAL Tejas.

Поточні користувачі МіГ-21 позначені синім кольором, колишні червоним

Хорватія[ред.ред. код]

Хорватія здобула незалежність у 1991 році і спочатку використовувала три винищувачі МіГ-21, на яких пілоти перелетіли з аеродромів нової Югославії. Перший МіГ-21 був викрадений льотчиком ВПС Югославії капітаном Данилом Боровичем. 4 лютого 1992 року він перелетів на своєму МіГ-21біс з Біхача в Пулу. Ще 40 МіГ-21 було придбано в Україні в середині дев'яностих минулого століття. Половина з них стала донорами запчастин, а до служби в рядах Військово-повітряних сил Хорватії було залучено 16 одномісних літаків МіГ-21біс і 4 двомісних навчально-бойових МіГ-21УМ. В 2003 році вісім МіГ-21біс і чотири МіГ-21УМ були відремонтовані на заводах Aerostar в Румунії, з модернізацією радіоелектронного обладнання, для того, щоб виконати вимоги сумісності з НАТО. Два одномісних літаки було втрачено у вересні 2010 року в результаті зіткнення в повітрі, під час навчального польоту. Так на службі залишається тільки шість МіГ-21бісД (неофіційне, місцеве позначення модернізованих літаків) і чотири МіГ-21УМД, але не всі вони знаходяться в льотному стані.

MiG-21bis-Croatia-2002-1.jpg

З бюджетом на рівні 800 млн. дол. Повітряні Сили Хорватії в 2007 р. почали пошук заміни МіГ-21, в розмірі 12 багатоцільових винищувачів. Були надіслані запити про надання інформації до фірм Dassault, Eurofighter, Lockheed Martin, РСК «МіГ» і Saab, а після отримання відповіді вибір швидко звузився до Gripen і F-16 Блок 52. Хорватські ЗМІ швидко підрахували, що F-16 Блок 52 в порівнянні з Grippen будуть приблизно на 10% дорожче при покупці і приблизно на 50% дорожче в експлуатації. Крім того, пілоти повинні більше літати, ніж на МіГ-21, для підтримки навичок на відповідному рівні. Кожний новий винищувач буде дорожчим за МіГ-21, і мова не лише за ціну придбання, а також і про витрати на експлуатацію. В результаті не було замовлено жодного нового літака. Протягом наступних років, Saab направив кілька нових пропозицій, у тому числі в жовтні 2012, щодо десятирічної оренди восьми Ґріпенів, які б не вирішили фінансових проблем, всеодно бюджетні можливості Хорватії були б перевищені. Хорватія також розглядала закупівлю бувших у використанні літаків. Протягом певного періоду, ходили наполегливі чутки про німецькі пропозиції викупу старих «Фантомів». Мабуть ціна була досить доступною, але ніхто не розглядав дані пропозиції серйозно. Оскільки важко замінити радянський літак часів В'єтнамської війни, його супротивником в тій же війні. Хоча Фантоми мали ресурс на кілька років експлуатації і є трохи більш технологічно просунутими, але коштують набагато дорожче в експлуатації, крім того, як показала та ж війна у В'єтнамі, маленький, швидкий і досить маневрений МіГ-21 в бою нічим не поступався Фантому.

8 липня 2013 р. у Загребі був підписаний контракт з ДК «Укрспецекспорт» та Міністерством оборони Республіки Хорватія. 29 листопада 2013 р. відбувся візит Міністра оборони Республіки Хорватія Анте Котромановича на Одеський авіаційний завод. Офіційна делегація хорватського оборонного відомства відвідала музей і цехи підприємства і ознайомилася з ходом модернізації винищуващів МіГ-21 на Одеському авіаційному заводі.

Українська модернізація передбачає не тільки проведення повного капітального ремонту, але й заміну аналогової апаратури на цифрову (частково, що стосується навігаційної та систем внутрішнього та зовнішнього зв’язку – чеського виробництва), ремонт радарів, встановлення GPS-навігаторів, устаткування, що дозволяє використовувати AIM-9 Sidewinder версій AIM-9L и AIM-9М.

Українські можливості даним переліком не обмежуються: хорватам пропонувалося поставити систему наведення та управління вогнем для Р-73, нові радари українського виробництва, нашоломну систему цілевказівки «Сура», тощо. Однак, замовники обмежилися більш скромною модернізацією, як з огляду на фінансові міркування (загальна сума контракту становить 13,7 млн. долл.), так і на терміни модернізації: навіть зі скороченою програмою модернізацією, на один літак на заводі витрачається до 2,5 місяців при тризмінній організації праці, що є наслідком значно скорочених за останні роки виробничих можливостей, і, у першу чергу – нестачею кваліфікованого персоналу.

Перші два відремонтованих винищувачів прибули в Загреб з Одеси автомобільним транспортом 16 квітня, пізніше були отримані інші п'ять машин. Винищуващі ввійдуть до складу 91-ї авіабази в Загреб-Плесо після проведення випробувань.

Аварії та катастрофи[ред.ред. код]

  • Загалом більше половини з 976, що використовувались у Індії було втрачено внаслідок авіакатастроф.[2]
  • За іншими даними за 50 років експлуатації (1963-2013) з 793 МіГ'ів більше 350 було втрачено в авіакатастрофах, 170 пілотів загинули[3].
  • 15 липня 2013 в Індії розбився черговий МіГ-21. Пілот загинув.
  • 27 травня 2014 року в районі Анантнаг на территорії Кашміра розбився двохмісний винищувач МіГ-21УБ ВПС Індії, один з двох пілотів загинув.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]