Сейхан
| Сейхан | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер |
кін. XIII ст. Угорське королівство |
| Національність | половці |
| Титул | хан |
| Попередник | Котян |
| Конфесія | християнство |
| Діти | 1 донька |
Сейхан (*XIII ст.) — половецький хан з наддніпрянських племен.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з племені чертан (шортан), що напевне перебувала у родинних зв'язках з Тертер-оба. Сейхан підкорявся хану Котяну, що контролював наддніпрянських половців. Є версія, що останній був одружений з донькою Котяна. Разом з останнім чинив спротив монголам на чолі з ханами Берке і Менгу.
Після поразки разом з Котяном відступив до Трансильванії. Тут можливо охрестився разом з Котяном. Після вбивства останнього у 1240 році Сейхан очолив повстання (з огляду на відступ клану тертер-оба до Болгарського царства, де ті заснували династію Тертеровичів) проти угорського короля Бели IV, діючи в Трансильванії та біля кордону з Сербією та Болгарією. Своїми діями Сейхан послабив Угорщину напередодні вторгнення монгольського війська на чолі із Бату-ханом.
Війна половців з угорським королем тривала більшу частину 1240-х років. Половецький хан запросив додаткові половецькі вежі, в результаті чого половців зросло до 85 тис. осіб.
Зрештою Бела IV вимушений був укласти мир, за яким у 1253 або 1254 році було влаштовано шлюб між спадкоємцем трону Стефаном й донькою Сейхана. Завдяки цьому вплив половецької знаті зріс, а особливо після оголошення у 1246 році Стефана V співкоролем. Згодом половецькі військові загони брали участь у численних походах угорського короля. Втім дата смерті Сейхана невідома.
Родина[ред. | ред. код]
- Єлизавета (1239?—1290?), дружина угорського короля Стефана V
Джерела[ред. | ред. код]
- Paloczi-Horvath, A. Pechenegs, Cumans, Iasians: Steppe Peoples in Medieval Hungary. — Budapest, 1989. — P. 53
- Vasary, I. Cumans and Tatars: Oriental Military in the Pre-Ottoman Balkans, 1185—1365. — Cambridge, 2005. — P. 99, 102—103.
- Пилипчук Я. В. Золотоордынская цивилизация. Сборник статей. Выпуск 5. — Казань: ООО «Фолиант»; Институт истории им. Ш.Марджани АН РТ, 2012.
| |||||||||||||||||||||||||||
