Трансільванія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трансільванія виділена жовтим кольором у межах сучасної Румунії, темно-жовтий — Банат, Кришана та Марамуреш
Історичні області Румунії
Капличка в Трансільванських Карпатах

Трансільва́нія або Семигород (рум. Transilvania — «Залісся», або рум. Ardeal; угор. Erdély; нім. Siebenbürgen) — історична область на півночі Румунії. Займає Трансільванське плато і частину гірських хребтів Східних та Південних Карпат. До 1918 переважно у межах Угорщини (у її східній частині), пізніше у північно-західній Румунії; близько 60 000 км² з понад 4 млн мешканців; до Трансільванії зазвичай включають також Мармарощину, Кришану і Банат.

Походження назви[ред.ред. код]

Назва Семигород походить від шести великих саксонських фортець (Медіаш, Мюльбах, Клаузенбурґ, Шесбурґ, Ройсмаркт і Броос) та столиці регіону — міста Германштадт. Пізніше назва розповсюдилась ще на дві фортеці, Бістріц і Кронштадт[1], потім так стали називати увесь регіон

Історія[ред.ред. код]

В античну добу Трансільванію населяли даки, 106–271 Трансільванія була римською провінцією (тоді вона зазнала часткової романізації), згодом опанована готами, гетами, аварами і болгарами, із 6 ст. до Трансільванії почали переселятися слов'яни. З кінця 9 ст. Трансільванія була підкорена угорцями, з початку 11 століття стала частиною Угорського Королівства, у складі якого мала широку автономію. З 10 ст. в Трансільванії почали селитися угорці, з 11 ст. у східній Трансільванії угорські вільні селяни, так звані секлери), з 12 ст. — німці.

Після розпаду Угорського королівства (битва під Могачем, 1526) в Трансільванії оформилося автономне угорське князівство (1541–1687) під зверхністю Османської імперії. У 17 ст. Трансільванія була об'єктом боротьби між Османською і Габсбурзькою імперіями. У 1699–1867 Трансільванія була провінцією Австрії, згодом Угорщини, з 1918 Трансільванією заволоділа Румунія.

Серед слов'ян Трансільванії значну частину складали українці, про що свідчать топографічні назви (Rusz, Reusdorfel, Russdorf, Rusesti). Перші документальні сліди про українські поселення в Трансільванії датовані 13 століття (гора Ruscia, м. Forum Ruthenorum). Ще у 15 ст. в Трансільвінії існували чималі українські колонії, які пізніше зазнали мадяризації або румунізації.

Перепис 1930 року виявив у Трансільванії (без Мармарощини і Банату) ледве 2 100 українців, найбільше у місті Орадя. Зв'язки України з Трансільванією (політичні і культурні) існували за часів Запорозької Січі та Гетьманщини. Українські козаки, що служили у валаському (румунському) війську, допомогли Михайлові Хороброму об'єднати Семигород з Валахією й Молдавією (1593–1601).

Князь Семигорода Бетлен Габор (1613-29) вважав 1628 р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. Богдан Хмельницький був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — Ракоці Юрій I (1630-48) і Ракоці Юрій II (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У 18 ст. екзильний гетьман Пилип Орлик мав зносини з князем Ференцем II Ракоці (1676–1735; кн. 1704-11).

1699 деякі проповіді І. Галятовського були перекладені та видані румунською мовою в Алба-Юлія. 1757 р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики Метелія Смотрицького; він також переклав ряд «слов'янських» книг румунською мовою (з'явились друком 1792 року у Сібіу).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.)Researches on the Danube and the Adriatic by Andrew Archibald Paton (1861). Contributions to the Modern History of Hungary and Transylvania, Dalmatia and Croatia, Servia and Bulgaria-Brockhaus page 61
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]