Трансільванія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трансільванія виділена жовтим кольором у межах сучасної Румунії, темно-жовтий — Банат, Кришана та Марамуреш
Історичні області Румунії
Капличка в Трансільванських Карпатах

Трансільва́нія або Семигород (рум. Transilvania — «Залісся», або рум. Ardeal; угор. Erdély; нім. Siebenbürgen) — історична область на півночі Румунії. Займає Трансільванське плато і частину гірських хребтів Східних та Південних Карпат. До 1918 переважно у межах Угорщини (у її східній частині), пізніше у північно-західній Румунії; близько 60 000 км² з понад 4 млн мешканців; до Трансільванії зазвичай включають також Мармарощину, Кришану і Банат. З цими територіями Трансільванія має площу 102 000 - 103 000 км².

Походження назви[ред.ред. код]

Назва Семигород походить від шести великих саксонських фортець (Медіаш, Мюльбах, Клаузенбурґ, Шесбурґ, Ройсмаркт і Броос) та столиці регіону — міста Германштадт. Пізніше назва розповсюдилась ще на дві фортеці, Бістріц і Кронштадт[1], потім так стали називати увесь регіон

Історія[ред.ред. код]

В античну добу Трансільванію населяли даки, 106–271 Трансільванія була римською провінцією (тоді вона зазнала часткової романізації), згодом опанована готами, гепідами, аварами і булгарами, із 6 ст. до Трансільванії почали переселятися слов'яни. З кінця 9 ст.[2] Трансільванія була підкорена угорцями, з початку 11 століття стала частиною Угорського Королівства, у складі якого мала широку автономію. З 10 ст. в Трансільванії почали селитися угорці, з 11 ст. у східній Трансільванії угорські вільні селяни, так звані секлери), з 12 ст. — німці.

Після розпаду Угорського королівства (битва під Могачем, 1526) в Трансільванії оформилося автономне угорське князівство (1541–1687) під зверхністю Османської імперії. У 17 ст. Трансільванія була об'єктом боротьби між Османською і Габсбурзькою імперіями. У 1699–1867 Трансільванія була провінцією Австрії, згодом Угорщини, з 1918 Трансільванією заволоділа Румунія.

Серед слов'ян Трансільванії значну частину складали українці, про що свідчать топографічні назви (Rusz, Reusdorfel, Russdorf, Rusesti). Перші документальні сліди про українські поселення в Трансільванії датовані 13 століття (гора Ruscia, м. Forum Ruthenorum). Ще у 15 ст. в Трансільвінії існували чималі українські колонії, які пізніше зазнали мадяризації або румунізації.

Перепис 1930 року виявив у Трансільванії (без Мармарощини і Банату) ледве 2 100 українців, найбільше у місті Орадя. Зв'язки України з Трансільванією (політичні і культурні) існували за часів Запорозької Січі та Гетьманщини. Українські козаки, що служили у валаському (румунському) війську, допомогли Михайлові Хороброму об'єднати Семигород з Валахією й Молдавією (1593–1601).

Князь Семигорода Бетлен Габор (1613-29) вважав 1628 р. за можливе відокремлення України від Польщі і створення окремої держави. Богдан Хмельницький був у дипломатичних зв'язках з князем Семигорода — Ракоці Юрій I (1630-48) і Ракоці Юрій II (1648-60) і уклав з ним військовий союз проти Польщі (1656). У 18 ст. екзильний гетьман Пилип Орлик мав зносини з князем Ференцем II Ракоці (1676–1735; кн. 1704-11).

1699 деякі проповіді І. Галятовського були перекладені та видані румунською мовою в Алба-Юлія. 1757 р. Дімітріє Евстатіє Брашовянул створив першу румунську граматику в Трансільванії на основі граматики Метелія Смотрицького; він також переклав ряд «слов'янських» книг румунською мовою (з'явились друком 1792 року у Сібіу).

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Площа історичного воєводство 55 146 км².[3][4]

У регіонах які приєднала Румунія у 1920 році розташовано 23 округи, включаючи приблизно 102 200 км² (102 787-103 093 км² в угорських джерелах та 102 200 км² в сучасних румунських документах). Останнім часом, у зв'язку з деякими адміністративними реорганізаціями, територія охоплює 16 жудеців (румунською: Judet), з площею 99 837 км², в центральній та північно-західній Румунії.

Це такі 16 повітів: Алба, Арад, Біхор, Бистриця-Несеуд, Брашов, Караш-Северин, Клуж, Ковасна, Харгіта, Хунедоара, Марамуреш, Муреш, Селаж, Сату-Маре, Сібіу і Тіміш.

Найбільш густонаселені міста (жовтень 2011 перепису) :[5]

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.)Researches on the Danube and the Adriatic by Andrew Archibald Paton (1861). Contributions to the Modern History of Hungary and Transylvania, Dalmatia and Croatia, Servia and Bulgaria-Brockhaus page 61
  2. Edouard Sayous, Histoire generale des Hongrois, Budapest/Paris 1900, pag.25
  3. Transilvania at romaniatraveltourism.com
  4. Transylvania at 1911 Encyclopedia Britannica
  5. «Population at 20 October 2011» (Romanian). National Institute of Statistics (Romania). July 2013. Процитовано 2 February 2014. 
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]