Сербин Іван Іванович
| Іван Іванович Сербин | ||
| ||
|---|---|---|
| Релігія: | православний | |
| Військова служба | ||
| Приналежність: | Слобідська Україна | |
| Рід військ: | козацтво | |
| Звання: | полковник | |
Іван Іванович Сербин (?-1682-1691-?) — український козацький військовий діяч. Мереф'янський сотник. Наказний полковник Харківського слобідського козацького полку в 1682, 1687 роках. Наказний полковник Ізюмського слобідського козацького полку в 1691 році. Зять видатного козацького військового та державного діяча, кошового отамана та Харківського полковника Івана Сірка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Про ранні роки життя немає відомостей.
Перші згадування вказуюсь на нього вже як на сотника Мереф'янської сотні (60-ті роки XVII сторіччя) Харківського слобідського козацького полку. Одружується з донькою Івана Сірка. В придане отримує слобідку Артемівку, (ввійшла в склад міста Мерефа).[1]
У 1682 році Іван Сербин стає наказним полковником Харківського полку. У зв'язку з тим, що Харківський полковник Григорій Донець з більшістю козаків вирушає в Кримський похід, для охорони полку зостаються два наказних полковника, Іван Сербин та Гаврило Могилка, які керували козаками які залишилися. Сербину були підлеглі Новобереківські, Мереф'янські, Валківські та Соколовські козаки.[2] Він обороняв північний та західний кордон полку.
За часів Кримського походу 1687 року знову стає наказним полковником. Згідно листів Чугуївського воєводи Лачинова до Білгороду[3], Сербину були знову підлеглі Новобереківські, Валківські, Мереф'янські та Соколовські козаки, з якими він охороняв північні кордони полку. Наказним полковником в південній частині полку був Костянтин Григорович Донець-Захаржевський, його осередком був Ізюм.
В 1691 році Ізюмський полковник Костянтин Григорович Донець-Захаржевський в листі до Чугуївського воєводи, згадує Івана Сербина як наказного полковника Ізюмського полку, в зв'язку з тим, що до нього (Івана Сербина) в Нову Водолагу прийшов після втечі з полону у Кафі нововодолазький козак Роман Семенов, що був у полоні два роки.[4]
Родинні зв'язки[ред. | ред. код]
Про походження І. Сербина немає відомостей. В Війську Запорозькому було декілька старшин з прізвищем Сербин. Був одружений з донькою Івана Сірка, за яку у віно отримав слобідку Артемівку коло Мерефи.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта», 1993. — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918)
- Гербель М.В «Ізюмський слобідський козацький полк 1651—1765 — Санкт-Петербург, тип. Едуарда Праца, 1851. — 164 с. [Архівовано 6 грудня 2014 у Wayback Machine.]»
- Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта», 1993. — С. 94. — 256 с. — ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918)
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] — Т. II. Розділ «Берека»
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] — Т. І. — С. 143 — Розділ «Харків»
- ↑ Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] — Т. І. — С. 252. — Розділ «Нова Водолага»