Сопач азовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сопач азовський
Сопач азовський (Percarina maeotica) з Таганрозької затоки
Сопач азовський (Percarina maeotica) з Таганрозької затоки
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Окунеподібні (Perciformes)
Підряд: Окуневидні (Percoidei)
Родина: Окуневі (Percidae)
Рід: Сопач (Percarina)
Вид: Сопач азовський
Біноміальна назва
Percarina maeotica
Kuznetsov, 1888
Синоніми
* Percarina demidoffi maeotica Kuznetsov, 1888
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 650168
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 135673
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Percarina maeotica

Сопач азовський, або перкарина азовська (Percarina maeotica) — вид сопачів (Percarina). Виділення сопача азовського в окремий вид не є загальноприйнятим. Так, за даними окремих авторів цей вид розглядається як підвид сопача чорноморського, і вказується під назвою Percarina demidoffii maeotica Kuznetsov, 1888.[1][2]

Ареал[ред.ред. код]

Поширений у східній і північно-східній частинах Азовського моря, в затоках Таганрозькій і Темрюцькій, Ахтанізовському лимані, дельті Кубані, рідше в дельті Дону.

Біологія[ред.ред. код]

Солонуватоводна демерсальна риба. Здатна іноді підійматись у товщу води, де утворює спільні зграї разом із тюлькою. Статева зрілість наступає на другому році життя. Нерестує порційно з травня по липень, найінтенсивніше в червні і липні при температурі води 18-26°C. Ікра донна, дрібна, дещо клейка, вкривається частками мулу і залишається у розсипаному стані на дні. Плодовитість до 3 тисяч ік­ринок. Живлення змішане, переважно безхребетними (веслоногі ракоподібні, личинки молюсків, мізиди, тощо), також личинками та мальками риб.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Щербуха А.Я. Окунеподібні (окуневидні, губаньовидні, драконовидні, собачковидні, піщанковидні, ліровидні, скумбрієвидні) // Фауна України. — Київ: Наук. думка, 1982. - 8, Вип. 4. — 380 с.
  2. Васильева Е. Д. (2006) Изменчивость признаков внешнего строения и таксономические отношения азовских и черноморских попу­ляций перкарины Percarina demidoffii (Percidae). Вопр. ихтио­логии, 46(3): 306–315.

Джерела[ред.ред. код]

  • Дирипаско О. А., Извергин Л. В., Демьяненко К. В. Рыбы Азовского моря. — Бердянск, 2011. — 288 с.
Abborre, Iduns kokbok.jpg Це незавершена стаття про Окунеподібних.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.