Азовське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Азо́вське мо́ре (антична назва —Меотійське озеро, історична українська назва —Озівське море) — внутрішнє море басейну Атлантичного океану сполучене з Чорним морем Керченською протокою, між Україною та Росією; площа водного дзеркала 39 тис. км², об'єм 290 км³, середня глибина 7,4 м, максимальна 15 м, середня солоність 13,8‰, найбільша у затоці Сиваш — до 250‰, середня температура води +11°C; рибальство: хамса, лящ, оселедець, осетрові.

Зміст 1 Загальні данні 2 Географічні об'єкти 3 Гідрологія 4 Транспортне значення 5 Порти 6 Література 7 Посилання

[ред.] Загальні данні

УРЕ: (старорус. Сурозьке море) — внутрішнє море, розташоване в степовій зоні, між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д. З Чорним морем сполучається Керченською протокою ширина 3—15 км і довжина близько 40 км. Азовське море наймілкіше море у світі. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, але порізана численними затоками.

[ред.] Географічні об'єкти

Характерну рису північного, західного та східного берегів Азовського моря становлять миси та намивні піщано-ракушнякові коси:

• мис Хроні
• мис Зюк
• мис Чагани
• Казантип
• мис Чумбурський
• мис Ачуєвський
• Крива
• Білосарайська,
• Бердянська
• Обиточна,
• Федотова,
• Довга
• Бирючий острів
• Тузла
• Беглицька
• Глафіровська
• Камишеватська
• Ясенська
• Ачуєвська
• Чушка
• Вузька коса — Арабатська стрілка — відокремлює мілку солоноводну затоку Сиваш, яка сполучається з Азовським морем Генічеською (Тонкою) протокою.

Південний берег майже на всьому протязі має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки на протязі 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані.

В Азовське море впадають річки:

• Кальміус
• Міус
• Дон
• Кубань
• Протока
• Малий Утлюк
• Великий Утлюк
• Молочна
• Корсак
• Лозуватка
• Обиточна
• Берда
• Грузський Еланчик
• Мокрий Еланчик
• Самбек
• Кагальник
• Мокра Чубурка
• Єя
• Бейсуг

окремі ріки, впадаючи в Азовське море, утворюють широкі лимани:

• Утлюцький,
• Міуський,
• Єйський,
• Бейсузький.

Іноді лимани відокремлюються від моря піщаними пересипами (озеро Молочне).

Найбільша затока Азовського моря — Таганрозька — лиман Дону.

Відкриті затоки Азовського моря:

• Обиточна,
• Арабатська,
• Темрюцька,
• Бердянська
• Казантипська
• Таганрозька
• Ясенська

[ред.] Гідрологія

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з більш солоним Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі спостерігається загальна колова течія, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км3 за рік, річний об'єм води і атмосферних опадів — 15,5 км3, з Чорного моря надходить щороку 41 км3. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 км3. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 км3 і витрачається на випаровування 31 км3.

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання і охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2—3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря 11%. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25—28° в середній частині і до 30—31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.

Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і викликає явище «цвітіння» моря. Фауна Азовського моря відзначається відносною бідністю видового складу {до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовського моря перевищує всі морські водойми світу. Промислова продуктивність Азовського моря досягає 80 кг риби з 1 га. Найбільше промислове значення мають: тюлька, хамса, судак, лящ, оселедці, осетер, тараня та інші. За рибними ресурсами Азовське море займає одне з перших місць серед морів Європи.

[ред.] Транспортне значення

Азовське море має велике транспортне значення. Особливо зросла транспортна роль Азовського моря у зв'язку з побудовою Волго-Донського каналу. До великих портів (Ростов-на-Дону, Таганрог інші) прокладено морські канали.

[ред.] Порти

Українські порти: Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ.

Російські порти: Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйськ.

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Истошин Ю. В. Океанография. Л., 1956;
• 3енкевич Л. А. Фауна и биологическая продуктивность моря, т. 2. М., І947.

[ред.] Посилання

• Азовське море

п • о • р Коси Азовського моря
Західне узбережжя:	Арабатська стрілка
Північне узбережжя:	Беглицька коса • Бердянська коса • Білосарайська коса • Бирючий острів • Крива коса • Обитічна коса • Федотова коса
Східне узбережжя:	Ачуєвська коса • Довга коса • Глафіровська коса • Камишуватська коса • Ясенська коса
Керченська протока:	Тузла • Чушка