Сороміцькі пісні

Сороміцькі пісні — жанр українського музичного фольклору, що характеризується жартівливим чи сатиричним змістом що пов'язаний з еротичними мотивами. Цьому жанру властива велика кількість метафор і порівнянь, образність народної лірики. Сороміцькі пісні вирізняються яскравими барвами, життєлюбною експресією, невимушеною, часто невишуканою стилістикою, мерехтінням подвійних значень, двоплановістю гри слів. Сороміцькі пісні мають глибоку смислову суть. Їх часто співали на весіллях, вечорницях та інших народних гуляннях.

Етнографічні дослідження

Сороміцькі пісні привертали увагу фольклористів та письменників, проте лише незначну частину зібраних ними творів було опубліковано. П. Чубинський видав семитомні «Труди етнографічно-статистичної експедиції в Західноруський край» (1872—78), В. Хвойка — «Сороміцькі звичаї, казки, пісні, приказки, загадки і лайка» (1898), І. Франко присвятив їм розділ у «Студії над українськими народнїми піснями» (1907—12), В. Гнатюк опублікував тритомні «Коломийки» (1905—07). Більшість записів 3. Доленги-Ходаковського, М. Максимовича, П. Лукашевича, М. Гоголя, Т. Шевченка тривалий час залишалась у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки ім В. Вернадського, у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, оскільки вважалося, що «в таких відвертих текстах порушені етичні норми». На думку В. Хвойки, сороміцькі пісні мають «високу культурно-історичну вагу», є невід’ємним складником ментальності народу.

Сороміцьким пісням притаманна метафоризована, символізована мова, трапляється ненормативна лексика. Інколи письменники вводили їх до своїх творів (пісня «Що ти маєш під намистом» у повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом») або розбудовували навколо них новий текст («У перетику ходила» Т. Шевченка). Приклад сороміцької пісні «Бандурка» у записі І. Франка:

Варіат 1 «пристойний»

Варіант 2 сороміцький

Ой їхав козачок долі рікою — / Гоп-дзень-дзень, гоп-дзень-дзень, долі рікою. / Надибав дівчину з бандуриною. / «Добрий день, дівчино, як ми ся маєш? / Позич ми бандурки, що на ній граєш». / «Я би-м ти бандурки не боронила, / Коби мя матуся за ню не била. / Бо мя бандурка з самої міди, / Хто на ній заграє, не знає біди./ Бо мя бандурка з самого срібра, / Хто на ній заграє, трясе го фрибра, / Бо мя бандурка з самого злота, / Хто на ній заграє, знесе охота».

Ой там за Дніпром, там за водою / Стояла дівчина з бандуркою свою / Ой їхав козак да з України, / Надибав дівчину з чорними гочима / «Бог помагай, Бог, дівчино, та як же ся ма / Дай же ми заграти, бо бандурку маєш» / «А в мене бандурка велми красная, / Чорная, як жук, жук та й влосяная» / «Дай же ми, дівчино, на бандурку грати, / Маю слушний палец перебирати» / Дівчина єму та позволила, / Бандурку дала, очи закрила / Ох як узял козак на бандурку грати, / Стала ся дівчина велми сміяти / «Ой цит, дівчино, прошу, прошу, мовчи ж / Перед маткою нич не кажи же» / «Ой рада є би я та й не казати, / Может ся паніматка сама здогадати» / «Ой цит, козаче, ох біда ж мені, / Сказив єс бандурку, не забуду тебі». / «Я еще молод та й не женився, / На бандурку грати рад би-м навчився / Буд же ти, дівчино, на тоє здорова, / Тілко ти за мене та й проси Бога»

Див. також

• Сороміцький фольклор
• Жартівливі пісні
• Весільні пісні

Джерела та література

• Сороміцькі пісні // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 419.
• Бандурка: Українські сороміцькі пісні / Упоряд. М. Сулима.— К.: Дніпро, 2001.— 280 с. ISBN 966-578-037-9
• Етнографія статевого життя й тілесності: Зб. ст. / уклад., наук. ред. О. Боряк, М. Маєрчик. – К. : Центр культурно-антропологічних студій, 2013. — 287 с.; 10 іл.
• Українські сороміцькі пісні / Упорядкування, передмова, примітки М. М. Красикова; Художник-оформлювач Л. Д. Киркач. — Харків: Фоліо, 2003. — 287 с. — (Перлини української культури).