Гнатюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гнатюк Володимир Михайлович
Hnatiuk Volodymyr.jpg
Володимир Гнатюк
Народився 9 травня 1871(1871-05-09)
Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області
Помер 6 жовтня 1926(1926-10-06) (55 років)
Львів
Місце проживання Львів
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина, ЗУНР ЗУНР, Польща Польща
Національність українець
Галузь наукових інтересів етнографія, фольклористика, мовознавство, літературознавство
Відомий завдяки: етнографічні праці
Нагороди Премія Російської Академії Наук імені О. Котляревського

Володи́мир Миха́йлович Гнатю́к (*9 травня 1871, Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області — †6 жовтня 1926, місто Львів) — український етнограф, фольклорист, мовознавець, літературознавець, мистецтвознавець, перекладач та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академії наук.

З 1899 р. — секретар НТШ. З 1909 р. — член-кореспондент Російської академії наук. З 1916 р. — голова Етнографічної комісії НТШ. З 1924 р. — член ВУАН

Редактор видань НТШ (близько 60 томів Етнографічного Збірника та Матеріалів для української етнології) й Літературно-Наукового Вісника. Директор Української видавничої спілки.

Біографія[ред.ред. код]

Навчався у сільській 1-класовій школі, з осені 1883 р. у міській школі, у гімназіях: василіянській[1] — у Бучачі (з 1885 р.) та Станіславі (нині Івано-Франківськ; закінчив 1894 р.).

1894 р. вступив на філософський факультет Львівського університету (слов'янська філологія, вивчав українську мову, літературу;[1] студіював у Михайла Грушевського й Олександра Колесси).

Після його закінчення — вчений секретар НТШ у Львові. На цій по­саді залишався до кінця життя.

Помер 6 жовтня 1926 у Львові. Похований на Личаківському кладовищі (поле № 5). Автор надгробного пам'ятника — скульптор Л. Біганин[2].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

В роки навчання почав серйозно студіювати фольклористику та етнографію, саме тоді вийшли його перші праці в часописах «Житє і слово», «Народ» та ін.. Всього опубліковано майже 1 тис. наукових праць.

Студентом І-го курсу філософського факультету Львівського університету зацікавився фольклором лемків південних схилів Карпат.

Першу розвід­ку «Лірники: Лірницькі пісні, молитви, слова, звістки і т. ін. про лірників повіту Бучацького» надруковано 1896.

У 1897 видав першу книжку шеститомника «Етнографічні матеріали з Угорської Русі». Під керівництвом І. Франка редагував етнографічний збірник «Матеріали до української етнології». Видав ряд наукових праць про лемків закарпатської смуги, а також югославських русинів:

  • «Руські в Бачці» (1898),
  • «Русини в Угорщині» (1899),
  • «Русини Пряшівської єпархії і їх говори» (1900),
  • «Словаки чи русини» (1901).

Редактор творів українських і зарубіжних письменників, перекладав українською мовою з болгарської, польської, російської, сербської, чеської, шведської та інших літератур.

Зібрані матеріали відзначаються точністю запису і мають велике значення для дальшого вивчення культури і побуту українців, зокрема лемків. Створив регулярну мережу для збору етнографічних та фольклористичних матеріалів. Численні праці з порівняльної етнографії, мовознавства, літературної критики, упорядкування та видання фольклористичних матеріалів.

Величезною є епістолярна спадщина вченого. Він активно листувався з І. Франком, Б. Грінченком, М. Вороним, Б. Лепким, М. Павликом, А. Крушельницьким, І. Нечуєм-Левицьким та ін. За 30 років своєї дослідницької та видавничої діяльності В. Гнатюк опублікував близько тисячі різних за жанром праць.

Він був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки. І.Франко назвав Володимира Гнатюка «феноменально щасливим збирачем усякого етнографічного матеріалу, якому з наших давніших збирачів, мабуть, не дорівняв ні один». Усе багатство й розмаїття творчої спадщини Володимира Гнатюка й досі, на жаль, не вивчено. Нині нам випадає нагода осягнути створений ним золотий фонд не лише української чи слов'янської, а й світової етнології.

Праці[ред.ред. код]

Серед праць Гнатюка:

  • «Етнографічні ма­теріали з Угорської Руси» (т. 1, 2, 4-6; 1897-­1911),
  • «Галицько-руські народні легенди» (2 т.; 1902–1903),
  • «Коломийки» (3 т.; 1905-07),
  • «Гаїв­ки» (1909),
  • «Народні оповідання про опришків» (1910),
  • «Колядки і щедрівки» (1914),
  • «Українські народні байки» (2 т.; 1916),
  • «Національне від­родження австро-угорських українців» (1916),
  • «Народні новели» (1917),
  • «Народні байки» (1918),
  • «Як повставав світ: Народні легенди з історії природи й людського побуту» (1926).
  • «Паленє та купанє відьом на Галичині»

Премії[ред.ред. код]

Премія Російської Академії Наук імені О. Котляревського (1913).

Вшанування[ред.ред. код]

Бучацька гімназія імени В.Гнатюка

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Б.Романенчук. Володимир Гнатюк, 1871–1926 // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник.— Ню Йорк — Лондон — Париж — Сідней — Торонто: НТШ, Український архів. — Т. XXVII, 1972. — 944 с. с. 129
  2. Жадько В. О. Український некрополь.-К.,2005.-С.156.
  3. (укр.)Постанова Кабінет Міністрів України «Про заснування премії імені В. М. Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини» № 841 (від 31 серпня 2005 р.)

Література[ред.ред. код]

  • О. Черемшинський. Гнатюк Володимир Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  • 135 років від дня народження Володимира Гнатюка
  • Мушинка М. Володимир Гнатюк: Життя та його діяльність у галузі фольклористики, літера­турознавства та мовознавства. — Париж — Нью-Иорк —Сидней — Торонто, 1987
  • Володимир Гнатюк. Доку­менти і матеріали (1871–1989). — Л., 1989;
  • Літера­тура до знаменних і пам'ятних дат Тернопільщини на 1996 рік: Бібліографічний список. — Т., 1995.

Посилання[ред.ред. код]