Сріблястий (мікрорайон)
| Сріблястий Львів | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 49°49′15″ пн. ш. 23°57′48″ сх. д. / 49.821056° пн. ш. 23.963417° сх. д.Координати: 49°49′15″ пн. ш. 23°57′48″ сх. д. / 49.821056° пн. ш. 23.963417° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Район | Залізничний | |||
| Адмінодиниця | Залізничний район | |||
| Головні вулиці | Патона, Любінська | |||
| Транспорт | ||||
| Автобус | № 2А[1] | |||
| Тролейбус | № 3[2], 9[3], 10[4] | |||
| Карта | ||||
| ||||
Сріблястий — житловий мікрорайон на південному заході Львова, у Залізничному районі, місцевість Сигнівка.
Розташування[ред. | ред. код]
Мікрорайон розташований приблизно за 4 км від центру міста, між вулицями Євгена Патона, Івана Виговського, Любінською. На півночі мікрорайон Сріблястий межує із Сигнівкою, на сході — з Богданівкою, на південному сході — із Малою Сигнівкою та Скнилівським парком. На захід від мікрорайону розташований аеропорт.
Вулиці мікрорайону Сріблястий: Михайла Кричевського, Солов'їна, Коряцька, Синявського.
Історія[ред. | ред. код]
Місцевість, де розташований сучасний мікрорайон Сріблястий, до 1970-х років відносилася до Сигнівки.
Наприкінці 1970-х років почалася забудова мікрорайону п'ятиповерховими (серії 67) та дев'ятиповерховими (серії 87) цегляними будинками. Хоча ці будинки були типовими серійними, авторам проекту забудови вдалося додати до них певні риси, притаманні львівській архітектурі: проходи-брами в будинках та видовжені балкони із входом на кухню та загальну кімнату[5]. Усі будинки згруповані у три групи під кутом 90° та утворюють з боку вулиці Патона розкриті курдонери. Таке композиційне вирішення разом із різною висотою секцій будинків забезпечила щільність забудови без втрати інсоляції.
Від оздоблення будинків світло-сірою силікатною цеглою цеглою із введенням елементів «фігурного мурування» новий мікрорайон дістав свою назву — Сріблястий[6].
У 1980 році проект забудови мікрорайону Сріблястий був нагороджений Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка[7] (архітектори — З. В. Підлісний, Л. Д. Нівіна, С. М. Зем'янкін, інженер-конструктор Я. О. Корнільєв)[5]. Втім, було завершено лише першу чергу проекту: продовження забудови, яка планувалася у бік вулиці Любінської, вимагало знесення значної кількості малоповерхових будинків[8]. Так у східній частині мікрорайону лишилася первісна ділянка малоповерхової садибної забудови.
Інфраструктура[ред. | ред. код]
В середині мікрорайону розташовані спеціалізована школа I—III ступенів № 15 та дитячий садок № 139 «Перлинка». У західній частині мікрорайону, по вулиці Патона, розташований торговий центр «Сріблястий», далі за ним — стадіон «Сокіл».
Із центром Львова та іншими районами мікрорайон сполучається автобусним маршрутом № 2А[1], тролейбусними маршрутами № 23[2], 29[3], маршрутними таксі № 14[9], 21[10], 27[11], 48[12]. Курсують також приміські автобуси № 138 (до с. Лапаївка)[13], № 170 (до с. Керниця)[14], № 287 (до смт. Рудне)[15]та нічний маршрут № 2Н[16]. За даними соціального моніторингу якості життя у Львові, який проводився у 2016 році, мешканці Сріблястого задоволені транспортним сполученням свого мікрорайону із іншими районами міста[17].
У грудні 2017 року Сріблястий названий одним з мікрорайонів, найбільш непристосованих для людей з інвалідністю[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Автобус № 2A. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ а б Тролейбус № 3. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ а б Тролейбус № 9. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Тролейбус № 10. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ а б Дьомін, Кондель-Пермінова, Пучков, 2008, с. 68.
- ↑ Трегубова, 1989.
- ↑ Краківське передмістя, 2011, с. 178.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 620.
- ↑ Маршрутка № 14. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Маршрутка № 21. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Маршрутка № 27. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Маршрутка № 48. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Приміський автобус № 138. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Приміський автобус № 170. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Приміський автобус № 287. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Нічний маршрут № 2Н. www.eway.in.ua. Eway. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ Якість життя у Львові. Соціальний моніторинг 2016 (PDF). Львівська міська рада. Архів оригіналу (PDF) за 28 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2018 року.
- ↑ У Львові назвали найбільш пристосовані мікрорайони для людей з інвалідністю. dyvys.info. Дивись.info. 18 грудня 2017 року. Процитовано 22 січня 2018 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 508. — 1000 прим. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Архітектура Львова: Час і стилі XIII-XXI ст / Ю.О. Бірюльов. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 620. — 2000 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Архітектура України у державних преміях 1941-2007 / За заг. ред. М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова; Редкол.: М. М. Дьомін (голова), Г. О. Урусов, Т. Г. Друцька та ін. — (к) : Центр історико-містобудівних досліджень, 2008. — С. 68-69. — ISBN 966-8138-03-1.
- Мельник І.В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 178. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-966-7022-93-8.
- Т. О Трегубова. Юність стародавнього міста (1960-1980-і роки) // Львів, архітектурно-історичний нарис. — Будівельник, 1989. — 270 с. — ISBN 9785770501780.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ліля Онищенко. Житло у Львові. Повоєнний період // Поступ. — 2000. — № № 69 (513) (13 квітня). Архівовано з джерела 3 листопада 2017. Процитовано 27 січня 2018.
| |||||
