Історичний центр Львова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Львів — ансамбль історичного центруa
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Панорама Старого міста
Країна Україна Україна
Тип культурний
Критерії ІІ, V
Ідентифікатор 865
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1998
22-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Істори́чний центр Льво́ва, Це́нтр Льво́ва, або Старе́ мі́сто — історично, — перший район Львова, де було засновано місто, яким воно довгий час обмежувалося, і звідки розвивалося; політичний, економічний і культурний центр Львова. Найдавнішу частину Старого міста занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Єдиної думки щодо визначення меж центру Львова не існує. Переважно Центром Львова називають місцевість в улоговині, обмеженій пагорбами.

Історія формування[ред.ред. код]

Згідно з археологічними даними, перше поселення на цих теренах з'явилося ще у 12 столітті в районі сучасної площі Старий Ринок. В середині 13 століття князь Данило Галицький Романович на місці поселення заснував Львів у його сучасному вигляді. Тогочасне місто було розташоване навколо Старого Ринку. Попри ринок проходила можливо найдавніша львівська вулиця, що збереглась донині — т. зв. «Волинський шлях» (нині вулиця Богдана Хмельницького).

У подальшому розвиток середмістя відбувався в південному напрямку, де було закладено нову Ринкову площу та міські квартали. Часові межі цього процесу є предметом дискусії науковців, з яких одна частина дотримується більш раннього датування — часів руських князів[1], а друга частина — пізнішого, що збігається з анексією Галичини польським королем Казимиром ІІІ. Нове середнмістя було оточене трьома рядами оборонних стін, валами і ровами. На західному рубежі окрім рукотворних твердинь як природній оборонний елемент використано русло ріки Полтви. До середини 18 століття, місто було обмежене оборонними спорудами, що не дозволяли йому рости. Земельні ділянки в місті, обмеженому мурами, коштували шалені гроші. За мурами знаходилися лише переважно бідняцькі передмістя, які практично були окремими селами, попри те, що більшість з них розташовувалися на землях, які належали Львівському магістрату. Після знесення міських мурів, яке розпочалося у 1777 році ці обмеження зникли і місто почало активний ріст і розвиток. На місці колишніх мурів і валів виникли нові вулиці, що нині мають назви: Лесі Українки, Підвальна, Валова та проспектом Свободи.

Проспект Свободи наприкінці 19 століття

Спочатку було забудовано частину в улоговині, яку сьогодні називають центром міста. Будівництво велося в класичних архутектурних стилях. На початок 20 століття улоговина було забудована і місто почало розростатися на пагорби. Зі збільшенням популярності нових архітектурних стилів ці райони стали забудовуватися біль-менш масовим безликим житлом, таким чином, залишивши класичну архітектуру в історичному центрі, де вона формувалася протягом століть.

Внаслідок того, що місто формувалося саме в межах історичного ареалу, тут зосередилося більшість державних установ, головних церковних соборів, головних офісів установ і фешенебельних магазинів. Разом з цим, житло в історичному центрі, через погані умови, які відповідали стандартам тих періодів, коли воно зводилося, не відповідає сучасним стандартам, тому не вважається елітним.

Топографія[ред.ред. код]

Площа Ринок
Сучасний проспект Свободи

Основними містоутворюючими чинниками формування сучасного Старого міста є рельєф, природні умови і історія формування. Так, внаслідок засклепіння Полтви, яка заважала будівництву на її місті жилових кварталів, було утворено основну вісь історичного центру — проспект Свободи. Другим найважливішим чинником є рельєф, який ускладнює будівництво транспортних артерій через пагорби, що оточують центр, основні транспортні потоки, що зв'язують протилежні райони міста, спрямовані через історичний центр. Іншим важливим фактором стало історичне розташування міста в мурах, від якого розходилися радіальні шляхи.

Сучасною домінантою Старого міста є пішохідні середньовічні квартали між проспектом Свободи і Підвальною, які розташовані навколо площі Ринок. Їх завершує своєрідне кільце скверів, сформованих на валах, площах та проспектах на місці колишніх міських мурів. Далі розходяться радіальні вулиці, серед яким можна виділити основні: Личаківську, Івана Франка, Зелену, Коперника, Городоцьку, Богдана Хмельницького та проспект Чорновола. Вони в свою чергу сполучені меншими вуличками.

Історичний ареол навколо площі Ринок (також «Середмістя») являє собою більшою мірою пішохідно-трамвайну зону з паркінгами. Тут розташована міська ратуша, ряд відомих культових споруд (Вірменська церква, Латинська катедра, Успенська церква, Домініканський костел, Бернардинський монастир), і, найбільшою мірою, кав'ярні та ресторації з великою кількістю літніх терас. На схід від Середмістя розташована споруда Львівської облдержадміністрації та Львівської облради. Вісь проспектів Свободи — Шевченка починаються торгові галереї, пасажі, бутіки і крамниці. На північ та на південь розташовані відповідно ринки «Добробут» та Галицький. Далі починається мережа міських кварталів забудови переважно 19 століття, які використовуються під житло, офіси та крамниці. Серед них гармонійно вписалися Палац Потоцьких, Львівський університет, Головна пошта, Бібліотека Стефаника та інші визначні споруди. Далі починаються пагорби і менш поверхова та менш впорядкована забудова, яка межує з парковими зонами Цитаделі, Парку Франка, Високого Замку та Стрийського парку.

Охорона через Світову спадщину ЮНЕСКО[ред.ред. код]

На 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що відбувався у Кіото (Японія) з 30 листопада по 5 грудня 1998 року, Львів було прийнято до Світової спадщини. Комітет ЮНЕСКО подав такі причини внесення Львова до Світової спадщини [2] та відповідність таким критеріям ЮНЕСКО:

  • Критерій ІІ: За своєю міською побудовою та архітектурою Львів є видатним прикладом синтезу архітектурних і художніх традицій Східної Європи з такими ж традиціями Італії та Німеччини;
  • Критерій V: Політична і торгівельна роль Львова завжди притягувала певну кількість етнічних груп з різними культурними і релігійними традиціями, які становили різноманітні та все ж взаємопов'язані спільноти міста, доказом чого завжди був і є міський архітектурний ландшафт.

Територія ансамблю історичного центру складається зі 120 га середньовічної та ренесансної частини міста Львова та території собору св. Юра на Святоюрській горі. Буферна зона Ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу і становить близько 3000 га [3].

Панорама центру Львова

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Могитич Р. І. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його датування // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXXVII. Праці Секції мистецтвознавства. — 1994. — С. 279—88.
  2. L'viv — the Ensemble of the Historic Centre, UNESCO — World Heritage.
  3. Львів у UNESCO, www.lviv.travel - востаннє перевірено 6 січня 2011

Посилання[ред.ред. код]