Статутні грамоти Білоруської Народної Республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Третя Статутна грамота, якою проголошено незалежність Білоруської Народної Республіки

Статутні грамоти Білоруської Народної Республіки (біл. Устаўныя граматы БНР, Ustaŭnyja hramaty BNR) — це чотири документи, прийняті Виконавчим комітетом Ради Всебілоруського з'їзду та Радою БНР у 1918 році, які проголошували волю білоруського народу щодо його національного та державного майбутнього.

Перша Статутна грамота[ред. | ред. код]

Прийнята Виконавчим комітетом Ради Всебілоруського конгресу 21 лютого 1918 року в Мінську.

Перша Статутна грамота закликала білоруський народ реалізувати своє право на «повне самовизначення», а національні меншини — здійснювати право на національну та особисту автономію. Посилаючись на право народів на самовизначення, автори хартії доводили, що влада в Білорусі має формуватися відповідно до волі народів, що населяють країну. Цей принцип має бути реалізований шляхом демократичних виборів до Всебілоруських установчих зборів.

Друга Статутна грамота[ред. | ред. код]

Прийнята Виконавчим комітетом Всебілоруського конгресу 9 березня 1918 року в Мінську.

Білоруська Народна Республіка була проголошена в межах розселення та чисельної переваги білоруського народу.

Проголошувалися права і свободи громадян і народів Білоруської Народної Республіки: свобода слова, друку, зборів, страйків, союзників; свобода совісті, недоторканність особи та приміщення; право народів на національну та особисту автономію; рівність усіх мов народів Білорусі. Приватна власність на землю була скасована, оголошено про передачу землі без викупу тим, хто на ній працював; ліси, озера та надра були оголошені державною власністю. Максимальна тривалість робочого дня становила 8 годин.

Третя Статутна грамота[ред. | ред. код]

Прийнята Радою БНР 25 березня 1918 року в Мінську.

Білоруська Народна Республіка була проголошена незалежною державою.

Рада БНР вимагала переглянути Брест-Литовський договір. На землях колишньої Російської імперії, де проживає білоруський народ і має чисельну перевагу, була проголошена вільна, незалежна держава; вона включала Могильовську, Мінську, Вітебську, білоруські частини Гродненської, Віленської, Смоленської, Чернігівської та сусідні губернії. Також були підтверджені права і свободи громадян і народів Білорусі, проголошені Другою Статутною грамотою.

Четверта Статутна грамота[ред. | ред. код]

Прийнята Радою Народних Міністрів БНР 29 листопада 1918 року в Мінську.

Закликала всіх громадян Білорусі об'єднатися навколо Ради Білоруської Народної Республіки та білоруського уряду та створювати органи місцевого самоврядування у вигляді волосних, повітових та місцевих рад по всій Білорусі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]