Табачников Ісай Аронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Табачников Ісай Аронович
Народився 12 липня 1904(1904-07-12)
Іркутськ, Російська імперія
Помер 28 січня 1983(1983-01-28) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність філософ
Нагороди
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»

Ісай Аронович Табачников (12 липня 1904, Іркутськ — 28 січня 1983, Київ) — український радянський філософ і літературознавець, викладач КДПІ імені О. М. Горького, доцент, кандидат філософських наук.[1] Чоловік народної артистки Української РСР Поліни Нятко.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 12 липня 1904 року в Іркутську.

У 1928 році закінчив юридичний факультет Одеського інституту народного господарства.

З 1930 року вів у вищих навчальних закладах педагогічну та наукову роботу в галузі діалектичного матеріалізму та історії філософії в Україні, спеціалізувався на історії української філософії.

У 1934—1935 роках навчався в Інституті червоної професури при ВУЦВК. У 1935 році отримав сувору догану за «зв'язок з ворогом народу», через два роки заарештований, засуджений до 20 місяців тюрми. Виправданий у 1939 році[2].

Учасник німецько-радянської війни, брав участь в операціях у Східній Пруссії, захопленні Кенігсберга. Нагороджений низкою бойових медалей[2].

Могила Ісая Табачникова та Поліни Нятко, Байкове кладовище

З 1946 року — старший викладач кафедри філософії Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького. У 1951 році здобув науковий ступінь кандидата філософських наук, захистивши дисертацію на тему «Г. С. Сковорода: філософські та суспільно-політичні погляди».

З 1959 року до кінця життя — доцент кафедри філософії. Є упорядником зібрання творів Г. С. Сковороди, автором низки статей про нього та дослідником рукописної спадщини. Понад два десятки років працював над розшуком рукописів мислителя, їм знайдено понад тридцять рукописів, у тому числі два нових, близько двохсот років невідомих сучасній громадськості творів.

Помер на 79-му році життя 28 січня 1983 року. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.4176194° пн. ш. 30.5008778° сх. д. / 50.4176194; 30.5008778).

Публікації[ред. | ред. код]

  • Табачников І. А. Г. С. Сковорода: філософські та суспільно-політичні погляди. автореферат — К., 1950 р. — 23 с.
  • Табачников І. А. Філософські та суспільно-політичні погляди Г. С. Сковороди. — З історії суспільно-політичної та філософської думки на Україні. К., 1956 р., с. 19 — 64.
  • Сковорода Г. С. «Твори», т. 1-2. К., 1961.
  • Табачников І. А. З історії філософської думки у Києво-Могилянській академії 1 п. 18 ст: С. Яворський та Ф. Прокопович. — «З історії філософської думки на Україні», К., вид. АН УРСР, 1963 р., с. 3 — 32.
  • Табачников І. А. Вільнодумство Г. С. Сковороди. — Питання історії релігії та атеїзму, 1964 р., т. 12, с. 214—243.
  • Табачников І. А. Григорій Сковорода (1722—1794). Москва, " Думка ", 1972.[3]
  • Табачников І. А. Педагогічні ідеї Г. С. Сковороді. — К.: " Вища школа ", 1972. — 246 с.
  • Табачников І. А. Сковорода і Сократ . — «Від Вишенського до Сковороди». К., " Наукова думка ", 1972, с. 134—142.
  • Табачников І. А. Скарби духовні, невимірні. — " Філософська і соціологічна думка ", 1992, № 6, с. 113—129.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]