Вишенський Іван

Іоанн Вишенський
Дата народження:	між 1545-1550
Місце народження:	Судова Вишня
Дата смерті:	бл.1620
Місце смерті:	Афон
Національність:	русин (українець)
Мова творів:	давньоруська мова
Рід діяльності:	поет, прозаїк
Напрямок:	полемізм, ренесанс, бароко
Жанр:	послання та інші

Іван Вишенський (*між 1545-50, Судова Вишня — †після 1620) — руський (український) письменник-полеміст.

Біографія

Народився в м. Судовій Вишні (нині Львівська область). Біографічні дані про Вишенського дуже скупі. Був високоосвіченою людиною свого часу. Молодим проживав якийсь час у Луцьку. Відомо, що в зрілому віці Іван Вишенський жив у містах Волині, Галичини і Поділля. Приблизно у 70-х рр. 16 ст., не мирячись із феодальним ладом Речі Посполитої, став ченцем Афонського монастиря в Греції, що був у ті часи центром православного чернецтва на Сході. Звідси він надсилав в Україну послання, в яких виступав проти окатоличення й ополячення України, переконливо заявляючи, що український народ ніколи не скориться кривавим гнобленням. Перебував у жвавих стосунках зі Львівським братством. Літературну діяльність почав одночасно з острозькою групою полемістів. Твори Вишенського виражали визвольні прагнення народу. На Афоні письменник прожив більше сорока років: мешкав у кількох монастирях, потім осів у скиті - невеликому житлі ченців-самітників, розташованому віддалік від основних монастирських будівель. Заховавшись від усього світу, він дав обітницю мовчання, проте не дотримався її: відчувши тугу за рідною землею й зваживши на заклики українських братств, у 1604 р. прибуває в Україну.

Прожив 2 роки у Львові, бо розійшовся поглядами з керівниками братства. Перебував в Унівському монастирі, звідки 1605 р. надіслав послання Домнікії, присвячене полеміці з впливовим членом львівського братства Юрієм Рогатинцем. Жив у Манявському скиті у Йова Княгиницького. 1606 р. повернувся на Афон. Тут він наказав замурувати себе в кам'яній печері. 1615—1616 рр. — останній відомий твір «Позопище мысленное». Він уперше в літературному творі показав життя нижчих верств суспільства — селянства. «Друге народження» Вишенському дав І.Франко. Сам Франко написав поему «Іван Вишенський».

Відомо всього 16 творів. У 1590-х роках були написані найвизначніші з них, спрямовані проти Берестейської церковної унії. 1598 року в острозькій «Книжці» надрукував послання до самого Костянтина Острозького та православних, написане Вишенським від імені монахів Святої Гори. Близько 1600 р. на Афоні він склав збірник — «Книжку», куди ввійшли «Извещение краткое», «Писание до всех обще, в Лядской земли живущих», послання до князя Костянтина Острозького і до єпископів, крім того «Обличение диавола-миродержца», «Порада» та ін. . В 1600—1601 рр. Вишенський написав «Краткословный ответ» Петру Скарзі.

У молитвах і роздумах приблизно в сімдесятирічному віці письменник помер.

Творчість

Найвідоміші твори: "Послання до єпископів..." (усього написав 16 творів, із яких - 13 послань).

Твори Вишенського визначаються в українській полемічній літературі 16-17 ст. не лише винятковим літературним талантом автора, але і його своєрідною позицією. Вишенський не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства, як здійснення Царства Божого на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї, як поганські. Вишенський користувався формами церковних послань, діалогу і полемічного трактату, постійно поєднуючи ці жанри.

В своїх творах Іван Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духовенства, протиставляючи їм «бідних підданих» і простих ченців. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавало творам Вишенського яскравості й ефектності. Стиль Івана Вишенського, що походить від візантійської проповіді, але споріднений і з літературною манерою сучасних йому полемістів — українських (із острозького гуртка) і польських (П. Скарги, М. Рея) — «наближається до кращих взірців барокового стилю» (Д. Чижевський).

Філософія

Вишенський Іван— демократ, палкий патріот, гуманіст. Часто під теологічною оболонкою проголошував ідеї соціальної рівності. В його світогляді помітні матеріалістичні тенденції. У своїх посланнях з Афону викривав православних єпископів-зрадників, римо-католицьке та уніатське духовенство, польських та українських феодалів-кріпосників, виступав проти покатоличення та ополячення трудящих мас України. Він вважав, що праця кріпаків є джерелом всього багатства панів, виступав проти визиску селян феодалами та духовенством. Оцінки В. подій та осіб кінця 16 — початку 17 ст. мають винятковий інтерес для історичної науки. В. — майстер ораторсько-викривального стилю. В його посланнях були зразки реалістичного зображення дійсності. Творчість В. вплинула на розвиток жанру сатири в українській літературі. Глибокий знавець творчості письменника І. Я. Франко написав поему «Іван Вишенський». Твори В. вивчали А. Кримський, М. Сумцов, М. Грушевський, М. Возняк.

Дослідження творчості І. Вишенського

• Франко, Іван. Іван Вишенський та його твори (Монографія). Львів, 1895.
• Ерёмин, И. П. «Иван Вышенский и его общественно-литературная деятельность.» // Вышенский, Иван. Сочинения. Москва и Ленинград, 1955.
• Грушевський, М. Історія української літератури у 6-ти томах. Том 5, книга 2: Перше Відродження (1580—1610 рр.) Київ: Либідь, 1995. ст. 91-163, 234—266.
• Grabowicz, George G. «The Question of Authority in Ivan Vyšens'kyj: A Dialectics of Absence.» // Harvard Ukrainian Studies: Proceedings of the International Congress Commemorating the Millenium of Christianity in Rus’-Ukraine. Vol. XII/XIII (1988/1989). P. 781-94.
• Шевчук, Валерій. «Іван Вишенський та його послання.» // Вишенський, Іван. Твори. Переклад В. Шевчука. Київ, 1986. Ст. 3-18.
• Chyzhevs'kyj, Dmytro (Чижевський, Čyževs’kyj, Tschižewskij, Tschyschewskyj). A History of Ukrainian Literature, From the 11th to the End of the 19th Century. Trans. by D. Ferguson, D. Gorsline, Ulana Petyk. Ed. and Foreword by G. Luckyj. Littleton, Colo.: Ukrainian Academic Press, 1975. P. 263-74.
• Gröschel, Bernhard. Die Sprache Ivan Vyšens'kyjs. Untersuchungen und Materialen zur historischen Grammatik des Ukrainischen. Köln und Wien: Böhlau Verlag, 1972. (Slavistische Forschungen 13).

Література

• Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
• Українська література: Хрестоматія. 9 клас (Упоряд. О. М. Авраменка). - К.: Грамота, 2009, - 280 с.
• Історія України в особах: IX-XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
• Н.Е. Сумцов Иоанн Вышенский. Южно-русский полемист XVII века - Издание редакции "Киевская старина", 1885.

Посилання

• Твори «Книжка», «Послання до Домнікії», «Послання Іову Княгиницькому» на Ізборнику
• Біографія і твори в бібліотеці «Українського Центру»