Сонячні таблиці Ньюкома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Таблиці Сонця Ньюкомба)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Сонячні таблиці Ньюкома» (англ. Newcomb's Tables of the Sun; повна назва «Таблиці руху Землі навколо її осі та навколо Сонця» — англ. Tables of the Motion of the Earth on its Axis and Around the Sun)[a] — праця американського астронома і математика Саймона Ньюкома, опублікована в томі VI серійного видання Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac.[1] Ця праця містить математичний виклад Ньюкома щодо положення Землі в Сонячній системі, побудований на основі класичної небесної механіки, а також століть астрономічних вимірювань. Основна частина праці, однак, — колекція зведених у таблицю попередньо обчислених значень, які визначають положення Сонця в будь-який момент часу.

Таблиці Ньюкома були основою практично для всіх ефемерид Сонця, опублікованих від 1900 до 1983 року, включно зі щорічними альманахами Військово-морської обсерваторії США та Королівської Гринвіцької обсерваторії. Самі фізичні таблиці використовувалися для ефемерид від 1900 до 1959 року, комп'ютеризовані версії — від 1960 до 1980 року, а розрахунки за теорією Ньюкома використовувалися від 1981 до 1983 року.[2] Зараз таблиці використовують рідко; після виходу Астрономічного альманаху[en] за 1984 рік їх замінили точнішими чисельно-інтегрованими ефемеридами, розробленими в Лабораторії реактивного руху на основі значно точніших спостережень, ніж були доступні Ньюкому. Крім того, таблиці не враховували ефектів загальної теорії відносності, яка на той час була невідома. Разом з тим, його табличні значення донині залишаються точними з точністю до кількох кутових секунд.

Він розробив подібні формули та таблиці для планет Меркурія,[3] Венери,[4] Марса,[5] Урана[6] і Нептуна;[7] найточнішими виявилися результати для внутрішніх планет.

Вирази[ред. | ред. код]

Певні вирази цитувалися в ряді інших робіт протягом тривалого періоду і наведені нижче. Ньюком символом T позначає час від «1900 року, 0 січня, середнього полудня за Гринвічем», вимірюваний у юліанських століттях, що становить 36 525 днів[8].

Середня геометрична довгота Сонця[ред. | ред. код]

Середня геометрична довгота Сонця без аберації подається як[9]

L = 279° 41' 48,04" + 129 602 768.13 T + 1,089 T2

Цей вираз цитують, зокрема, Борковський та Офіси морських альманахів Сполученого Королівства та Сполучених Штатів.

Теоретичне середнє Сонце[ред. | ред. код]

Ньюком дає пряме сходження теоретичного середнього Сонця, на яке впливає аберація (яке використовують для визначення середнього сонячного часу), як[10]

τ = 18год 38хв 45,836с + 8640184.542с Т + 0,0929с Т2

Цей вираз цитують, зокрема, McCarthy & Seidelmann і Офіси морських альманахів Сполученого Королівства та Сполучених Штатів.

Припинення[ред. | ред. код]

До 1970 року астрономічна спільнота визнала потребу у вдосконалених ефемеридах для підготовки національних альманахів. Була потреба в:

  • новому фундаментальному каталозі зір на заміну FK4;
  • використанні покращених значень астрономічних сталих, які були відкриті;
  • кращому визначенні та практичній реалізації ефемеридного часу на основі атомного часу;
  • новій епосі на заміну 1950.0[11].

Вирішено одночасно внести якомога більше змін у систему, і нова система набуде чинності для видання ефемерид 1984 року. «Більшість резолюцій підготовила та прийняла Генеральна Асамблея IAU на засіданнях 1976 і 1979 років»[12].

Нові фундаментальні ефемериди, названі DE200/LE200[en], підготовила Лабораторія реактивного руху. В них використано числове інтегрування[13].

Виноски[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. "Сонячні таблиці" (англ. Tables of the Sun) — коротка назва, яка також з'являється ліворуч у колонтитулах усіх сторінок.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Simon Newcomb, Tables of the Four Inner Planets, 1–169.
  2. Urban, Sean E.; Seidelmann, P. Kenneth, ред. (2013), Explanatory Supplement to the Astronomical Almanac (вид. Third), University Science Books, с. 306, ISBN 978-1-891389-85-6 (1992: p. 317)
  3. "Tables of the Heliocentric Motion of Mercury", in: Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac, volume VI (1898), pp. 171–270 [Part II].
  4. "Tables of the Heliocentric Motion of Venus", in: Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac, volume VI (1898), pp. 271–382 [Part III].
  5. "Tables of the Heliocentric Motion of Mars", in: Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac, volume VI (1898), pp. 383–586 [Part IV].
  6. "Tables of the Heliocentric Motion of Uranus", in: Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac, volume VII (1898), pp. 287–416 [Part III].
  7. "Tables of the Heliocentric Motion of Neptune", in: Astronomical Papers Prepared for the Use of the American Ephemeris and Nautical Almanac, volume VII (1898), pp. 417–471 [Part IV].
  8. Newcomb, Tables of the Four Inner Planets, 9.
  9. Newcomb, Tables of the Four Inner Planets, 9.
  10. Newcomb, Tables of the Four Inner Planets, 9.
  11. [U.S.] Nautical Almanac Office and H.M. Nautical Almanac Office, S5.
  12. ibid., S5.
  13. ibid., S26.

Література[ред. | ред. код]

  • Borkowski, K. M. «The Tropical Year and Solar Calendar». Journal of the Royal Astronomical Society of Canada 85 no. 3 (1990): 121—130.
  • McCarthy, D. D. & Seidelmann, P. K. TIME from Earth Rotation to Atomic Physics. (Weinheim: Wiley-VCH, 2009).
  • [U.S.] Nautical Almanac Office and HM Nautical Almanac Office. «The Improved IAU System», a supplement bound with The Astronomical Almanac for the Year 1984. (Washington and London: U.S. Government Printing Office and Her Majesty's Stationery Office, 1983).
  • Nautical Almanac Offices of the United Kingdom and United States of America. Explanatory Supplement to the Ephemeris. (London: Her Majesty's Stationery Office, 1961).
  • Newcomb, Simon. Tables of the Four Inner Planets, 2nd ed. (Washington: Bureau of Equipment, Navy Dept., 1898).