Теорема Цибенко
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Теорема Цибенко, Універсальна теорема апроксимації — теорема, доведена Джорджем Цибенко (George Cybenko) в 1989 році, яка стверджує, що штучна нейронна мережа прямого зв'язку (англ. feed-forward; у яких зв'язки не утворюють циклів) з одним прихованим шаром може апроксимувати будь-яку неперервну функцію багатьох змінних з будь-якою точністю. Умовами є достатня кількість нейронів прихованого шару, вдалий підбір
і
, де
— ваги між вхідними нейронами і нейронами прихованого шару
— ваги між зв'язками від нейронів прихованого шару і вихідним нейроном
— коефцієнт «упередженості» для нейронів прихованого шару.
Формальне викладення [ред.]
Нехай
будь-яка непрервна сигмоїдна функція, наприклад,
. Тоді, якщо дана будь-яка неперервна функція дійсних змінних
на
(або будь яка інша компактна підмножина
) і
, тоді існують вектори
і
та параметризована функція
така що
для всіх
де
і
і
.
Посилання [ред.]
- Cybenko, G.V. (1989). Approximation by Superpositions of a Sigmoidal function, Mathematics of Control, Signals and Systems, vol. 2 no. 4 pp. 303-314.
- Hassoun, M. (1995) Fundamentals of Artificial Neural Networks MIT Press, p. 48
— ваги між вхідними
— ваги між зв'язками від нейронів прихованого шару і вихідним нейроном
будь-яка непрервна
. Тоді, якщо дана будь-яка неперервна функція дійсних змінних
на
(або будь яка інша компактна підмножина
) і
, тоді існують вектори
і
така що
для всіх ![\mathbf{x} \in [0,1]^n](http://upload.wikimedia.org/math/f/0/8/f08a8d0291cbc538c7b38a27102023f0.png)

і
.