Тимус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Загруднинна залоза (thymus) (тимус) — належить до центральних залоз імунного захисту, кровотворення, в якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку. Тут виробляються регуляторні пептиди (тимозин, тимулін, тимопоетин), які забезпечують розмноження і дозрівання Т-лімфоцитів у центральних і периферійних органах кровотворення, а також низку біологічних активних речовин: інсуліноподібний фактор, який зменшує рівень цукру в крові, кальцитоніноподібний фактор, який знижує рівень кальцію в крові, та фактор росту, що забезпечує ріст тіла.

Топографія і будова[ред.ред. код]

Топографічне розташування тимусу.

Розташований тимус в передній частині верхнього середостіння, позаду ручки груднини і верхньої частини її тіла, у проміжку між правою і лівою середостінними частинами пристінкової плеври. Місце розташування залози збігається з проекцією на передню стінку грудної клітки верхнього міжплеврального поля. Її утворюють дві асиметричні й дещо видовжені частки — права й ліва, які посередині зрослися між собою. Кожна з часток загруднинної залози має конусоподібну форму. Верхівки обох часток розташовані в межах передньої ділянки шиї, позаду груднинно-під'язикового і груднинно-щитоподібного м'язів. Позаду залози розташовані верхня частина осердя, дуга аорти з великими судинами, що відгалужуються від неї, ліва плечо-головна і верхня порожниста вени.

Зовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що поділяють орган на часточки. Часточка є структурною і функціональною одиницею тимуса. Основа часточки утворена каркасом з клітин зірчастої форми — епітеліоретикулоцитів, які лежать на базальній мембрані, контактують відростками та утворюють сітчасту структуру. Проміжки між епітеліоретикулоцитами заповнені переважно Т-лімфоцитами, у меншій мірі — макрофагами. Існує три типи епітеліоретикулярних клітин:

  • секреторні, які синтезують регулюючі пептиди та біологічно-активні речовини
  • «клітини-няньки», які оточують активно проліферуючі Т-лімфобласти
  • периваскулярні клітини, які присутні лише в кірковій речовині та входять до складу гематотимусного бар'єру

У часточці тимуса розрізняють:

  • центральну ділянку, яка на гістологічних забарвлюється світліше — мозкова речовина
  • периферійну ділянку, яка на препаратах забарвлюється темніше — кіркову речовину
Гістологічний мікрофотознімок нормальної тканини тимусу

Кіркова речовина[ред.ред. код]

Містить компактно розміщені малі та середні лімфоцити в оточенні макрофагів з їх різновидом — дендритні клітини. Під капсулою розташовані Т-лімфобласти, які переносяться у кіркову речовину тимуса з червоного кісткового мозку. Під впливом тімуліну, гемопоетину та тимузину, які виробляються секреторними епітеліоретикулоцитами, відбувається розмноження і диференціація Т-лімфобластів, а також фагоцитоз частини новоутворених Т-лімфоцитів. Відібрані (нефагоцитовані) Т-лімфоцити мігрують у мозкову речовину, звідки током крові можуть надходити до периферійних органів лімфопоезу, де відбувається їх подальша проліферація та диференціація. Лімфоцити кіркової речовини тимуса відмежовані від крові гематотимусним бар'єром, який запобігає доступу надлишкової кількості антигенів із судинного русла до лімфоцитів кіркової речовини. Він утворений ендотеліальними клітинами гемокапілярів з базальною мембраною та суцільним пластом епітеліоретикулоцитів, які обмежують перикапілярний простір і лежать на базальній мембрані. Гематотимусний бар'єр непроникливий для тих лімфоцитів, які мають циторецептори до власних антигенів організму, що запобігає розвитку аутоімунних реакцій.

Мозкова речовина[ред.ред. код]

Утворена невеликою кількістю малих, середніх та великих Т-лімфоцитів і Т-лімфобластів, які оточені епітеліоретикулоцитами та макрофагами. Т-лімфоцити мозкової речовини можуть виходити у периферійній кровообіг і повертатися назад в тимус. У середній частині мозкової речовини розташовані тільця Гассаля — концентричні нашарування епітеліоретикулоцитів, що є характерною морфологічною ознакою тимуса. На гістологічних препаратах тільця забарвлюються оксифільно. Кількість тілець Гассаля у людини збільшується до періоду статевого дозрівання, потім їх кількість зменшується. Функція тілець остаточно не встановлена.

Gray1179.png

Розвиток[ред.ред. код]

Тимус формується у людини на п'ятому тижні ембріогенезу з епітелію 3-4 пар зябрових кишень. Часточки утворюються на третьому місяці, і вних у цей період розвитку можна помітити кіркову і мозкову речовини і тільця тимуса. Найбільшої маси в 37,5 г тимус досягає в ранньому дитячому віці та до періоду статевого дозрівання. У віці понад 16 років маса залози поступово зменшується. Вікова інволюція проявляється поступовою заміною паренхіми жировою, пухкою сполучною тканиною, також зменшенням кількості лімфоцитів, особливо в кірковій речовині та збільшенням кількості тілець Гассаля в мозковій речовині. У віці 50-90 років маса органа становить 13,4 г. Навіть у старечому віці лімфоїдна тканина загруднинної залози повністю не зникає, залишаючись у формі острівців, оточених жировою тканиною. Ці процеси контролюються пучковою зоною кори наднирникових залоз — глюкокортикоїдами.

Хвороби і патології[ред.ред. код]

Відсутність інволюції тимуса — це прояв тяжкої патології, яку називають тиміко-лімфатичним статусом. Вона супроводжується дефіцитом глюкокортикоїдів кори надниркових залоз і проявляється зниженням опірності організму до інфекцій та інтоксикацій, особливо збільшується ризик виникнення злоякісних новоутворень. Під впливом несприятливих умов — травм, голоду, інтоксикацій, інфекцій — в організмі людини має місце акцидентальна інволюція тимуса. При стрес-реакції відбувається викид Т-лімфоцитів у кров, набряк епітеліоретикулоцитів і масова загибель лімфоцитів, особливо кіркової речовини. Внаслідок цього зникає різниця між кірковою і мозковою речовинами. Ця реакція тимуса є морфологічним проявом захисних реакцій організму.

Кровопостачання[ред.ред. код]

Кровопостачання тимусу здійснюється відгалуженнями внутрішньої грудної артерії, плечо-головного стовбура. Вени тимуса впадають у внутрішні грудні і плечо-головні вени.

Іннервація[ред.ред. код]

Забезпечується гілками блукаючого нерва і відгалуження шийно-грудного і першого шийного вузлів симпатичного стовбура.

Гормони тимусу[ред.ред. код]

Залоза утворює кілька гормонів:

  • тимозин
    • гомеостатичний тимусний гормон
      • тимопоетин І
        • тимопоетин ІІ
          • тимусний гуморальний фактор

Усі вони є поліпептидами Усі вони відіграють велику роль в розвитку захисних імунологічних реакцій організму, стимулюючи утворення антитіл.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Гістологія з основами гістологічної техніки / За редакцією В. П. Пішака. Підручник. — Київ: КОНДОР, 2008. — 400 с. ISBN 978-966-351-128-3
  • Анатомія людини: У 2 т. — К.: Здоров'я, 2005. — Т. 2. — 372 с. ISBN 5-311-01342-7
  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
  • «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.