Томіленко Сергій Антонович
| Сергій Антонович Томіленко | |
|---|---|
 Сергій Томіленко під час презентації книги Валерія Макеєва «100 днів полону, або позивний «911» у Тернополі (2.03.2016) | |
| Народився |
18 березня 1976 (48 років) м. Черкаси |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | м. Київ |
| Діяльність | журналістика |
| Alma mater | Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького |
| Знання мов | українська |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
| Посада | Голова Національної спілки журналістів України (з квітня 2017 р.) |
| Нагороди |
 |
Сергі́й Анто́нович Томі́ленко (нар. 18 березня 1976, м. Черкаси) — український журналіст, редактор, громадський діяч. Заслужений журналіст України. Голова Національної спілки журналістів України (з 2017).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в Черкасах у робітничій сім'ї. Закінчив фізико-математичний факультет Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького. Випускник Школи сучасної журналістики (IREX ProMedia Україна, 1998) і Української школи політичних студій (проєкт Ради Європи, 2007). Учасник навчальних професійних програм: вивчав роботу місцевих медіа в США (2000), Бельгії та Нідерландах (2000), Китаї (2003), Грузії (2005). Працював на посаді доцента кафедри журналістики Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького[1].
На журналістській роботі з 1995 року — кореспондент, редактор відділу, заступник головного редактора обласної газети «Молодь Черкащини». Головний редактор обласної соціально-економічної газети «Нова Доба» (1998—2010). Засновник і керівник проєкту Procherk.info.
Має кваліфікацію тренера з практичної журналістики — випускник програми IREX U-Media «Тренінг для тренерів». Проводить власні семінари й тренінги з практичної журналістики для регіональних журналістів[2].
У травні 2012 року призначений на посаду першого секретаря Національної спілки журналістів України. З березня 2014-го, відповідно до Статуту НСЖУ, виконував обов'язки голови Спілки у зв'язку з призначенням Олега Наливайка головою Держкомтелерадіо України.
20 квітня 2017 року з'їздом журналістів обраний на посаду голови Національної спілки журналістів України.[3]
Творчість[ред. | ред. код]
Має публікації в періодиці, альманахах, збірниках публіцистики.
Один з авторів-упорядників друкованих видань:
- Журналісти Черкащини (1954—2004): Бібліографічний довідник / Авт.-упоряд. Сергій Антонович Томіленко, Григорій Володимирович Суховершко. — Черкаси: БРАМА, 2003. — 256 с. ISBN 966-8021-66-5
- «Етична журналістика: короткий посібник за матеріалами тренінгів „Вивчення стандартів журналістської етики“». — Черкаси: Медіапрофесіонал, 2007. — 56 с.
- «Механізми захисту журналістів, які проводять розслідування: короткий посібник за матеріалами дискусій, проведених у регіональних медіаклубах». — Черкаси: Медіапрофесіонал, 2007. — 52 с.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Член Національної спілки журналістів з 1999 року. У 2006—2017 роках — голова Черкаської обласної організації НСЖУ.
Член правління НСЖУ. Член громадської ради при Держкомтелерадіо України (з 2012)[4] і член колегії Держкомтелерадіо.
Від 2013 року — постійний представник від НСЖУ при Комісії з журналістської етики.
Член Черкаської обласної народної ради[5].
Голова редакційної ради журналу «Журналіст України» (2017—2018)[6], який з 2019-го став неперіодичним виданням.
У 2017—2018 роках спільно з колегами неодноразово виступав на підтримку ув'язнених в РФ українського режисера Олега Сенцова, журналіста Романа Сущенка та інших політв'язнів країни-агресора[7].
У травні 2019 року обраний членом виконкому Європейської федерації журналістів[8]. Учасник міжнародних конференцій з питань журналістики, інформаційної діяльності. Повторно обраний членом виконкому ЄФЖ у червні 2023 року.
Від листопада 2019 року член консультативно-дорадчого органу при Президентові України — Ради з питань свободи слова та захисту журналістів[9].
Член журі творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022» в номінації «Краща журналістська робота»[10].
Член Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова (з 2024)[11].
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (2009)[12].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кафедра журналістики, реклами та PR-технологій. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ Сайт ВГО «Демократична дія». Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ Головою НСЖУ обрано Томіленка /Укрінформ, 20.04.2017/. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 20 квітня 2017.
- ↑ Перший секретар НСЖУ ввійшов до складу громадської ради при Держкомтелерадіо. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ Нова Доба. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 жовтня 2015.
- ↑ Затверджено оновлений склад редакційної ради спілчанського журналу, Сайт НСЖУ, 6 жовтня 2017, архів оригіналу за 6 жовтня 2017, процитовано 6 жовтня 2017
- ↑ Друзі й колеги Олега Сенцова звернулися із закликом підтримати вимоги політв'язня Кремля [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.] // НСЖУ, 18.05.2018
- ↑ Україна вперше увійшла до керівництва Європейської федерації журналістів, Укрінформ, 10 травня 2019, архів оригіналу за 13 травня 2019, процитовано 13 травня 2019
- ↑ Указ Президента України від 6 листопада 2015 року № 808/2019 «Про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів»
- ↑ Затверджено склад журі Творчого конкурсу НСЖУ «Інформаційна передова-2022». Процитовано 14 листопада 2022.
- ↑ Список членів Громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 619/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Журналісти Черкащини (1954—2004). — Черкаси: БРАМА. Видавець Вовчок О. Ю., 2003.
- Почесні імена України — еліта держави. Том V. — К.: Видавництво «Логос Україна», 2019. — 344 с. — С. 74. — ISBN 978-966-2457-25-4
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Томіленко Сергій Антонович |
- Офіційний вебсайт НСЖУ [Архівовано 6 серпня 2018 у Wayback Machine.]
|
