Тріоп (син Геліоса)
| Тріоп Τρίωψ | |
|---|---|
| Міфологія | давньогрецька |
| Значення імені | трьохокий |
| Місцевість | Родос, Карія, Фессалія |
| Батько | Геліос |
| Мати | Рода |
| Брати/сестри | брати Геліади (Охім, Керкаф, Макарей, Актій, Тенаг і Кандал), сестра Електріона, сестра по матері Кірка |
| Пов'язані персонажі | Деметра |
| Пов'язані події | колонізація Кніда |
| Частина від | Heliadaed |
Тріоп (дав.-гр. Τρίωψ, ім'я означає «трьохокий») — персонаж давньогрецької міфології, один з синів Геліадів бога Геліоса та Роди (або ж Посейдона та Канаки, чи Лапіта та Стілби), брат Електріони та Кірки.
Геліади перевершували інших людей у різних науках, особливо в астрології, зробили багато відкриттів в області мореплавання, а також розмежували добовий час на години. Тенаг був самим обдарованим з них, за що був убитий чотирма своїми братами (Актієм, Макареєм, Кандалом та Тріопом) через заздрощі. Після того, як злочин розкрито, винні втекли з Родосу, зокрема Тріоп — до півострову Херсонес навпроти Родосу, де його очистив від гріху від вбивства місцевий цар Меліссей. Потім він заснував колонію Кнід. Через деякий час відправився до Фессалії, де вступив у союз з дітьми Девкаліона, вигнав пеласгів та за це одержав частину регіону. Але там вирубав священний гай Деметри, через що був змушений покинути Фессалію і відплив до Карії[1]. Там він заснував місто Тріопій і згодом завоював частину Карії. Але Деметра продовжила його переслідувати і наслала змій, які зрештою отруїли його.
За іншою версією колонізацію Кніда і Фессалії зробив його тезка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Можливо це був його син Ересіхітон, на якого богиня наслала невгасимий голод, від якого він помер, але ймовірніше це був син іншого Тріопа
Джерела[ред. | ред. код]
- Павсаній, Ἑλλάδος περιήγησις (Опис Еллади), 2, 16, 11; 4, 1, 1. (гр.)
- Діодор Сицилійський, Ιστορική Βιβλιοθήκη (Історична бібліотека), V 57, 6; V, 61, 1- 3. (гр.)
- Овідій, Метаморфози, Erysichthon. 8.728 (лат.)
- Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.3. С. 430—431 (рос.)