Туалетний папір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рулон туалетного паперу
На задньому плані - тримач рулону туалетного паперу

Туале́тний папі́р — це папір, що використовується для очищення анального отвору від залишків фекалій після процесу дефекації.

Після використання туалетний папір викидається в смітниковий кошик чи в унітаз. Для того, щоб унітаз не засмітився, використовують папір, що швидко розпадається потрапивши у воду.

Історія[ред.ред. код]

Перші згадки про використання туалетного паперу містяться в китайських текстах XIV століття.

В Західній Європі люди протягом довгого часу користувалися шматками тканини («туалетний папір» для багатих) чи руками, листям, травою, сіном, водою, снігом, шкіркою фруктів і т. д. («туалетний папір» для бідних). В Стародавньому Римі часто користувалися губкою на паличці, яку в проміжках між застосуванням клали в відро з солоною водою. В книзі Франсуа Рабле велетень Гаргантюа підтирався молодим пухнастим гусенятком.

З появою паперу широко розповсюдилось використання старих газет і подібних джерел (наприклад, сторінок старого телефонного довідника). Деякі видавці передбачували подібне використання. Так, американський Old Farmer's Almanac мав дірочку в кутку сторінок, що дозволяло підвішувати його в туалеті. Газети в якості туалетного паперу широко застосовувалися в Радянському Союзі в зв'язку з дефіцитом паперу в рулонах. Користувач шматка газети звичайно читав його зміст перед використанням.

Промислове виробництво паперу виключно для використання в якості туалетного було почато в США 1857 року Йосифом Гайєтті (англ. Joseph Gayetty). Ім'я Гайєтті було надруковано на кожному листку. На території колишнього СРСР виробництво туалетного паперу розпочали наприкінці 1969 року у м.Сясьстрой. В Україні побудовано близько десяти фабрик для виробництва тіссью. Найпотужніші та відомі це Обухівський КПК, Папір-Мал, Дніпропетровьска паперова фабрика.

Серед решти видів целюлозно-паперової продукції спеціально виготовлений туалетний папір виділяється:

  • просічками, що полегшують відділення листів від залишеного рулону;
  • високою гігроскопічністю;
  • низькою механічною міцністю та незначним вмістом зв'язуючих речовин;
  • відсутністю чи невеликою кількістю речовин, що перешкоджають руйнування паперу під дією води і інших факторів;
  • непофарбованістю чи застосуванням вузького кола екологічно і медично-нейтральних фарбників для фарбування і прикрашення.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]