Українська діаспора в Чикаго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Украї́нська діа́спора в Чика́го — частина Західної діаспори на північноамериканському континенті, яка почала поселятися у Чикаго з 1880-х років — спершу із Закарпаття, опісля ж із Галичини. Перші прояви організованого українського життя в Чикаго приписують лікареві В. Сіменовичу, який поселився там же в 1892-му році. Щодо організованого церковного життя серед українців — першу греко-католицьку парафію Пресвятої Богородиці, котра складалася переважно із закарпатців, засновано у 1902.

Сучасна українська греко-католицька церква св. Йосифа Обручника в Чикаго

Перші початки[ред.ред. код]

У Чикаго, як і в інших українських поселеннях США, українці поселювалися недалеко місця праці, головно при різнях, залізничному транспорті, згодом при сталеварнях у південній частині Чикаго — і поступово просувалися у північні частини міста. Першим основним українським скупченням став Весттавн, який ще у 1980-х роках звали «українською дільницею».

У 1950-60-х роках українці почали розселюватися на захід і на північний захід, до передмість Ок-Парк, Рівер-Форест, Парк-Рідж, Палатайн та ін. За обрахунками В. Сіменовича, українців у Чикаго було в 1910 році приблизно 25-30 000; це число значно збільшилося після 1945-го року — і на 1980 вже становило близько 60 000. Економічно-соціальний профіль українських емігрантів повільно диференціювався: у 1930-х роках було в Чикаго понад 100 малих українських підприємств і торгових закладів; після 1950 року збільшилося число українців у різних фахах і вільних професіях: нині є чимало лікарів, інженерів, адвокатів, педагогів тощо, — та 5-6 великих підприємств.

Церковне життя[ред.ред. код]

церква св. Миколая

Організоване українське життя первісно скупчувалося навколо церков: у Чикаго таким основним осередком довго була греко-католицька церква св. Миколая: її засновано в 1905, а храм збудовано в 1913-15 роках у стилі козацького псевдобарокко. У 1930 парафіальне членство становило 800 родин; у 1960 — 2700. У 1961 вона стала катедрою, а Чикаго — осідком української католицької єпархії св. Миколая (єп. Ярослав Ґабро, 1980; з 1981 — Інокентій Лотоцький). Нині в Чикаго є 6 українських католицьких парафій, деякі побудували нові великі церкви: собор св. Володимира й Ольги (1973), церква св. Йосифа (1978). Існують і дві греко-католицькі церкви закарпатців, які підлягають карпаторуській єпархії.

У Чикаго є і православні церкви: п'ять українських і одна карпатоукраїнська. Першу церкву св. Трійці засновано 1915 з колишньої греко-католицької — як Народну незалежну церкву, котра згодом стала основою українського православного руху в США. У ній у роках 1925-30 служив архієпископ Української православної церкви Іоан Теодорович — і виходив у 1922-25 роках часопис «Дніпро». Первісну Святотроїцьку церкву було в 1945 році перенесено до «української дільниці» — та вона із зміненою назвою стала катедральним храмом св. Володимира; тут раніше служили єпископами Геннадій Шиприкевич, Олександер Новицький — нині служить Костянтин Баґан. Є ще Церква св. Покрови, яка є осідком Соборноправної УАПЦ, очоленої митрополитом Григорієм Огійчуком.

Діють у Чикаго і українські протестантські церкви: з 1915 року — українська баптистська церква; є нині і громада українців-п'ятидесятників.

Громадські організації[ред.ред. код]

банк «Самопоміч»

Світські організації спершу також поставали здебільша при парафіях. Першим відомим укр. товариством було Братство св. Миколая, засноване В. Сіменовичем і адвокатом С. Яковичем. Активним гром. організатором був священником К. Струтинський (молодіжні товариства «Січ», щаднича спілка «Дніпро»). По першій світовій війні активні були січ. товариства гетьманського напряму. Деякий час Ч. було центром гетьманського руху в Америці, тут виходив їх орган «Січ» (1924 — 34); гол. діячі: О. Шаповал, О. Назарук, О. Тарнавський, С. Гриневецький, М. Сіменс-Сіменович. У 1930 постала під впливом ОУН Організація Держ. Відродження України (організатор С. Куропась). Деяка частина українців була під впливом лівих соц. міжнар. груп і створила відділи просов. Союзу Укр. Роб. Організацій. У 1933 з нагоди світової виставки відбулися в Ч. орг. з'їзди Ліґи укр. молоді Півн. Америки та Товариства укр. професіоналістів. У 1920 — 30-их pp. набув популярности Укр. над. хор (диригент Ю. Бенецький), що здобув першість на кількох амер. муз. фестивалях. 1940 засновано Ліґу американців укр. походження (довголітній гол. І. Дужанський), що стала місц. відділом УККА.

Нова повоєнна еміграція розбудувала мережу політ., суспільних, культ. і проф. організацій, яких на 1980 було бл. 120. Активний, гол. в антисов. виступах, відділ Організації Оборони Чотирьох Свобід України. 4 страхові братські союзи мають у Ч. понад 40 відділів. З 1981 тут міститься централя Укр. Нар. Помочі. У Ч. є 8 відділів Союзу Українок Америки, ряд комбатантських товариств, Централя Укр. Кооператив Америки, гол. управа Об'єднання Укр. Ветер. Лікарів і Укр. Лікарського Товариства Півн. Америки (бл. 150 чл. у Ч.), крайові управи Товариства укр. бібліотекарів, Союзу укр. купців і підприємців, центр Укр. Вільного Козацтва, кілька організацій молоді (з двома оселями в стейті Вісконсін: Пласт у Вестфільді, СУМА — в Барабу), осередок ОДУМ з муз. ансамблем. Спортові товариства існували вже у 1930-их pp., з 1950 — найактивніше а них «Леви», кількакратний чемпіон амер. футбольних ліґ.

У нові часи 1990-х років виникає Товариство української мови Чикаго.

З установ важливі кредитові й ощадностеві спілки: «Самопоміч» і банк «Певність» (до 1970 діяв укрїнський банк «Тризуб»), споживча кооператива «Самодопомога», що утримує відпочинкову оселю над озером Равнд Лейк, будинок українського сеньйора, Укрїнський Інститут модерного мистецтва з постійною ґалерією, Український націнальний музей, філія Українського Католицького Університету та ін.

Школи[ред.ред. код]

Першу школу укр. грамоти засновано 1905 при церкві св. Миколая (1922 — 300 учнів); 1936 з неї утворилася цілоденна укр. кат. школа. У 1950 — 60-их pp. діяла ще цілоденна парафіяльна школа при церкві Різдва Богоматері. 1980 було 5 суботніх шкіл українознавства, з яких найбільша «Рідної Школи» (колись Учительської громади, з бл. 700 учнями в 1960-их pp.). В 1966 — 83 діяли дворічні пед. курси для учителів українознавства (з 1978 при філії Українського Католицького Університету).

Культурне життя[ред.ред. код]

У Ч. виходили (або існують і далі) періодичні вид.: «Україна» (1917 — 20, 1930 — 32, ред. В. Сіменович), двотижневик «Січ» (1924 — 34) і низка по другій світовій війні: тижневик «Укр. Життя» (з 1955), «Нова Зоря» (з 1985), двотижневик «Церк. Віснмк» (з 1968), ж. «Самостійна Україна» (з 1948), «Овид» (1957 — 76), «Мирянин» (1967 — 79), «Вільне козацтво» (1964 — 80), ілюстрований «Екран», правос. «Церква і Життя», «Інформативний листок» Об'єднення ветеринарів, квартальник «Гуцулія», Деякий час тут виходив «Лікарський Вісник», Українсько-американський історичний журнал "Пірнач" (2009р.) та ін.

У 1950 — 60-их рр, в Ч. діяв театр «Нова Сцена» та хори «Сурма» (диригенти О. Плешкевич, І. Трухлий), пізніше «Прометей» (Р. Андрушків), є ряд танцювальних і муз. ансамблів, здебільша при організаціях молоді (ансамбль СУМА «Україна» та ін.). Студенти організовані у клубах при університетах і в студентській громаді. В Іллінойському Університеті у 1970-их pp. впроваджено програми з української мови і літератури. У високих школах Ч. вчиться понад 450 укр. студентів (1980) та працює бл. 15 викладачів-українців, Ч. — значний центр літ.-мистецького життя, тут в останні десятиліття зосередилося значне ч. письм. О. Бабій, Т. Курпіта, Р. Завадовий, Ганна Черінь, Б. Рубчак, Ю. Коломієць; малярів: А. Коваленко, М. Дачишин-Гарасовська, А. Коломиець, Л. Кочман-Дяченко; скульпторів: К. Мілонадіс, М. Урбан та ін.; музик: М. Малько (диригент Чикагської симфонічного оркестру), композитор і піаніст Білогруд І. (має власну музичну школу), солістка Ія Мацюк-Грицай та ін.

В американському політичному житті українці також беруть участь: І. Гімка, Ю. Куляс — у демократичній партії, І. Задорожний та М. Куропась — у республіканській (останній за адміністрації Дж. Форда був дорадником у Білому Домі з етнічних питань). До Іллінойської палати репрезентантів у 1970-их pp. були обрані Б. Антонович (респ.) та М. Куляс (дем.). До стейтового сенату 1984 В. Дудич. У 1940-их pp. дир. бюра Злученого Укр.-Амер. Допомогового Комітету в Мюнхені був адвокат з Ч. Р. Смук.

На сьогоднішній день українська діаспора в Чикаго активно долучається до організації масштабного святкування Дня незалежності України в Чикаго, куди співочі та танцювальні гурти українців чи не зі всіх штатів Сполучених Штатів Америки.[1][2]

Персоналії[ред.ред. код]

Померли[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]