Франческо Пікколоміні
| Франческо Пікколоміні | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 жовтня 1582 Сієна, Тоскана, Італія |
| Помер |
17 червня 1651 (68 років) Рим, Папська держава |
| Діяльність | філософ |
| Знання мов | італійська[1] |
| Заклад | Roman Colleged |
| Посада | Генерал Товариства Ісуса |
| Конфесія | католицтво |
Франческо Пікколоміні (італ. Francesco Piccolomini; 12 жовтня 1582, Сієна — 17 червня 1651, Рим) — італійський єзуїт, восьмий генерал Товариства Ісуса у 1649—1651 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Франческо Пікколоміні походив зі знатного сієнського роду Пікколоміні, пов'язаного з папами Пієм II і Пієм III. Вступив до Товариства Ісуса 26 червня 1600 року. Був професором філософії в Римській колегії, маючи серед своїх учнів святого Хуана Берхманса. Згодом перейшов на кафедру богослов'я. Він просив, щоб його відправили до Індії проповідувати Євангеліє, але замість цього його призначили настоятелем ордену єзуїтів на Сицилії. Повернувшись до Риму, став ректором Римської колегії, а потім був провінціалом у Римі, Мілані та Венеції.
Після смерті Вінченцо Карафи 21 грудня 1649 року його було обрано восьмим генералом. Його правління тривало лише вісімнадцять місяців: він помер 17 червня 1651 року у віці 69 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Джерела[ред. | ред. код]
- Artemio Enzo Baldini Per la biografia di Francesco Piccolomini // Rinascimento, vol. XX, pp. 389—442, 1980.
- Artemio Enzo Baldini. La politica «etica» di Francesco Piccolomini // Il pensiero politico, Vol. XIII, pp. 161—185, 1980.
- Sabina Pavone. Piccolomini Francesco // Dizionario Biografico degli Italiani. — Vol. 83 (2015). (італ.)
| ||||||||||
|
