Філь Євген Васильович
Євген Васильович Філь | |
---|---|
Народився |
27 серпня 1960 (63 роки) с. Росохуватець, Підволочиський район, Тернопільська область, Українська РСР |
Громадянство | СРСР → Україна |
Національність | українець |
Місце проживання | Тернопіль |
Діяльність | громадський активіст |
Відомий завдяки | громадсько-політичний діяч, підприємець, меценат |
Alma mater | ТАНГ |
Членство | Національна спілка журналістів України |
Військове звання | полковник |
Головував | Всеукраїнська організація «Тризуб» ім. С. Бандери (1999—2005) |
У шлюбі з | Лариса |
Нагороди | |
Євге́н Васи́льович Філь (псевдо Афганець; нар. 27 серпня 1960, с. Росохуватець, Україна) — український громадсько-політичний діяч, підприємець, краєзнавець, журналіст, меценат. Учасник бойових дій у Афганістані (1980—1981); бойові нагороди. Член НСЖУ (2012), Спілки офіцерів України (1998), НТШ (2018).
Життєпис[ред. | ред. код]
Євген Філь народився 27 серпня 1960 року в селі Росохуватець Підволочиського району Тернопільської області, нині Тернопільського району, Україна. У 1978 р. закінчив Тернопільське профтехучилище № 8, нині Тернопільське вище професійне училище сфери послуг та туризму.
Працював на Тернопільському заводі «Ремпобуттехніка» (1978—1979).
У Збройні Сили СРСР призваний навесні 1979 року. Військовій справі навчався в Бердичеві, де отримав звання сержанта, командира відділення. У січні 1980 — переведений на службу до Афганістану командиром відділення взводу артилерійської розвідки у 180 мотопіхотного полку. 23 лютого потрапив у перший бій у Кабулі.
Працював на РМК «Хлібооб'єднання» у Тернополі (1981—1991), головою профкому Тернопільського виробничо-торговельного об'єднання хлібопекарної промисловості (1991—1997).
Один з ініціаторів створення Національної гвардії в Тернополі (1991—1992). У 2004 році закінчив Тернопільську академію народного господарства (нині Західноукраїнський національний університет). Член Української Гельсінської спілки (1989).
Від 1994 — член, 1999—2005 — голова Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери (полковник); за створення та керівництво «Тризубом» заарештований 1997, засуджений 1998 на 1,5 р. умовно. У 1999 Верховний суд України зняв усі звинувачення та закрив справу.
Брав участь у парламентських виборах 1998 року в одномандатному окрузі № 165 від Української консервативної республіканської партії, набравши 12,27 % голосів.
Від 2003—2013 — приватний підприємець, займався виготовленням значків, вимпелів, хоругв, прапорів, вишиванок, поліграфічної продукції тощо) з українською символікою під гаслом «Свій до свого по своє», яку реалізовував у власній крамниці в Тернополі. Співініціатор виготовлення найдовшого прапора України (9500 м), який зареєстрований у Книзі рекордів України (2010). Помічник-консультатнт народних депутатів України Богдана Бойка (2002—2004), Юрія Сиротюка (2012—2014), Дмитра Яроша (2018—2019). Від 2019—директор КУ ТОР «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини».
У 2013 р. виступив ініціатором і одним з організаторів виготовлення Міжнародного вишитого рушника «Цвіт вишиванки» (вишиваються 26 узорів із усіх областей та м. Київ, а також 26 узорів, що поширені у країнах, де компактно проживає українська діаспора).
Фінансово допомагає місцевим молодіжним організаціям і авторам у виданні книг патріотичної тематики.
Учасник Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції гідності. Від 2007 — голова виконкому Координаційної ради «Українська справа», що забезпечує взаємодію національно-демократичних сил Тернопільської області.
Ініціатор і співорганізатор Всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт вишиванки» (2007—2014, м. Тернопіль), голова Благодійного фонду «Цвіт вишиванки» (2012).
З початку російсько-української війни допомагав українським захисникам (2014—2019)[1]. Від квітня 2022 добровільно мобілізувався в ЗСУ.
Доробок[ред. | ред. код]
Автор понад 150 публіцистичних статей, упорядник і співавтор книг.
Книги[ред. | ред. код]
- «У. В. О.» (2007, упорядник),
- «Герої Крут — герої України» (2008, упорядник),
- «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (2014, співавтор (з Миколою Ротманом і Олександром Гуцаловим).
- «Крим: за нашу і вашу свободу!» (2016).
- «Тернопільщина — визначні постатті національно-визвольного руху» (2018, співупорядник).
- «Чортківська офензива. Дух, що тіло рве до бою» (2019, співупорядник).
- Євген Поважний — легенда «Тризуба» (2020, упорядник).
- «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини. Фотоальбом» (2020, ініціатор).
Газети[ред. | ред. код]
- «Бандерівець» (2001)
- «Цвіт вишиванки» (2009—2014, інформаційний вісник).
- «Дія добровольців» (від 2017)
- «Інформаційний бюлетень Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини» (від 2021).
Премії[ред. | ред. код]
- Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації «За кращу наукову роботу в інформаційній сфері» (за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь»),
- Тернопільська обласна премія імені Ярослава Стецька (2015) — за книгу «Тарас Шевченко у пам'яті поколінь» (у співавторстві).одяка ОУН та Світового Ювілейного комітету з відзначення року С. Бандери (2010),
- Подяка ОУН та Світового Ювілейного комітету з відзначення року С. Бандери (2010).
- Орден «За заслуги ІІІ ступеня» (2020).
- Медаль «За жертовність і любов до України» Православної церкви України (2020).
- Ювілейна відзнака Івано-Франківської обласної ради «130 років Євгену Коновальцю» (2021).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жертовність бійців та благочинність волонтерів творять один фронт // Націоналістичний портал, 20 лютого 2015
Джерела[ред. | ред. код]
- Гутор М., Щербак Л. Філь Євген Васильович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 659-660. — ISBN 978-966-528-318-8.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філь Євген Васильович |
- Євген Філь // Портал українських офіцерів
- Снігур Ю. Євген Філь: «Патріотично-свідома Тернопільщина чи годівниця для варягів?» / Юрко Снігур // Ліга підприємців «Українська справа».
- Лазука Н. Євген Філь випускає патріотичні футболки / Наталя Лазука // Gazeta.ua. — 2008. — 31 січня.
- Тернополяни Євген і Лариса Філь написи для футболок запозичують у Шевченка // 20 хвилин (Тернопіль). — 2008. — 4 лютого.
- Вітрова С. Євген Філь: «Коли ми увійшли в Афганістан, я назвав себе воїном-окупантом» / Світлана Вітрова // Наш день. — 2014. — 15 лютого.
- Указ Президента України від 14 лютого 2020 року № 53/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав»
- Офіційний сайт Західноукраїнського національного університету
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Тернопільської області України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Народились 27 серпня
- Народились 1960
- Члени НСЖУ
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Лауреати Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності
- Уродженці Підволочиського району
- Українські громадські діячі
- Українські підприємці
- Українські меценати
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Випускники Західноукраїнського національного університету
- Діячі Української Гельсінської Групи
- Члени Спілки офіцерів України
- Лауреати премії імені Ярослава Стецька