Хагуро-Мару
| Історія | |
|---|---|
 Японія
| |
| Назва: | Хагуро-Мару (Haguro Maru) |
| Власник: |
|
| Будівник: | Yokohama Dock |
| Будівельний номер: | 171 |
| Завершений: | 1928 |
| Доля: | 13 січня 1944 потоплене на шляху від Рабаулу на Трук |
| Основні характеристики | |
| Тип: | вантажне |
| Тоннаж: | 3353 GRT |
| Довжина: | 103,6 м |
| Ширина: | 14,9 м |
| Осадка: | 7,8 |
| Двигуни: | 1 паровий двигун потрійного розширення, 392 к.с. (на гвинті) |
| Швидкість: | 10 вузлів |
Хагуро-Мару (Haguro Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил в архіпелазі Бісмарка.
Хагуро-Мару спорудили в 1928 році на верфі Yokohama Dock у Йокогамі на замовлення компанії Itaya Shosen.
23 жовтня 1943-го судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії.[1]
1 листопада 1943-го воно вийшло з Йокосуки у складі конвою № 3101 та попрямувало на схід Каролінських островів до атола Трук (ще до війни тут була створена потужна база ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції в цілому ряді архіпелагів). 12 листопада після атаки підводного човна конвой розділився на дві частини. Хагуро-Мару прибув до Труку разом з другим ешелоном 14 листопада.[2]
27 листопада 1943-го судно у складі конвою № 1272 вийшло з Труку, а 4 грудня прибуло до Рабаулу — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої протягом кількох років велись операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.
Увечері 11 січня 1944-го Хагуро-Мару вирушило у зворотний шлях до Труку в складі конвою № 2112. 13 січня за кілька десятків кілометрів на захід від острова Новий Ганновер конвой став ціллю для американських літаків B-24, котрі потопили Хагуро-Мару. При цьому загинули 10 пасажирів та 8 членів екіпажу.[3][4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Haguro Maru (+1944).
- ↑ Imperial Submarines. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Japanese Subchasers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 14 грудня 2020.
- ↑ Japanese Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 14 грудня 2020.