Ханбалик
Ханбалик — назва столиці імперії Юань, сучасного Пекіна. Китайська назва міста — Даду (кит. 大都 Dàdū; велика столиця), вимовлялося монголами як Дайду[1][2] Тюркська назва міста «Ханбалик» перекладається як «Оселя хана»; Санскритська назва міста «Ханбала» перекладається як «Сила хана». Марко Поло транскрибував його як Камбала.
Історія[ред. | ред. код]
Юаньська столиця[ред. | ред. код]
До монгольського вторгнення місто під назвою Чжунду служило столицею чжурчженьської імперії Цзінь. В 1215 році був взятий і спалений монголами, однак в 1264 році Хубілай вирішив відбудувати його під власну столицю. Будівництвом керували архітектори Лю Бінчжун і Амір ад-Дін.[3] У той же рік почалося зведення мурів; будівництво ханського палацу велося з 1274 року. План забудови міста слідував класичним китайським конфуціанським канонами — «Чжоуським ритуалам» (周禮): по 9 вертикальних і горизонтальних осей; зліва — поклоніння предкам, праворуч — поклоніння Небу тощо.[4]
Після заснування династії Юань в 1271 році Хубілай-хан перейменував місто в Даду — «велику столицю»[5] яка стала центром імперії, хоча окремі роботи з будівництва велися аж до 1293 року. Попередня резиденція великого хана, Шанду, набула статусу літньої. В обох цих столицях за час свого перебування в Китаї подовгу бував венеційський купець на службі у Хубілая Марко Поло.
Демонголізація[ред. | ред. код]
В 1368 році Чжу Юаньчжан, незабаром після проголошення себе першим імператором династії Мін в Нанкіні, відправився походом на Даду. Останній юанській імператор, Тоґон-Темур, втік до Шанду, а Чжу Юаньчжан, зайнявши місто, зрівняв із землею юанські палаци[6]. Саме місто було перейменовано в Бейпін. (кит. 北平 Běipíng, букв. «Умиротворена Північ»)[7] Пізніше, в період правління Юнле, третього імператора Мін, місто було значно розширено і перейменовано в Пекін, а в мурах юаньської столиці Даду зведене Заборонене місто. Залишки старих юанськіх мурів збереглися донині на північ від мурів Мін; нині вони відомі як Тучен (кит. 土城, букв. земляні мури)[8].
О, мій Дайду, що служив опорою всьому монгольського народу!
Моє місто, де я зимував! … Мій палац, побудований Хутухту, очеретовий палац, в якому проводив літо хубілган Сецен-хан, Кібунг-Шаньду — все відібрали китайці! А мені, Ухагату-хану, залишилося тільки погане ім'я — загравати з китайцями.
Усім народом побудований яшмовий Дайду, де я жив в зимовий час, прекрасний мій Дайду відібраний. Залишили мені, Ухагату-хану, тільки погане ім'я — ворогувавшого з китайцями.
Подальша історія імені[ред. | ред. код]
Незважаючи на офіційне перейменування міста китайцями, назва «Ханбалик» закріпилося серед монголів надовго після падіння юаньської династії; так, перед вторгненням в Китай вождь ойратів Есен-тайші звертався до монгольської знаті зі словами: «заберемо наш Ханбалик назад!»[10] Від монголів назву засвоїли росіяни, а від них і інші народи СНД.[11].
Сьогодні біля залишків старовинного муру Даду існує відповідний парк Пекіна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rossabi, M., Khubilai Khan: His Life and Times , p 131
- ↑ Denis Twitchett, Herbert Franke, John K. Fairbank, in The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States (Cambridge: Cambridge University Press , 1994), p 454.
- ↑ People's Daily Online: The Hui ethnic minority
- ↑ «明 史 纪事 本末», «纲 鉴 易 知 录» 卷八
- ↑ The New Encyclopædia Britannica (Encyclopædia Britannica, Chicago University of, William Benton, Encyclopædia Britannica), p 2
- ↑ Ebrey, Patricia Buckley. The Cambridge Illustrated History of China . Cambridge: Cambridge University Press, 1999. ISBN = 0-521-66991-X
- ↑ Susan Naquin, Peking: Temples and City Life, 1400—1900 , p xxxiii
- ↑ beijing / dadu / Beixjing This Month — Walk the Ancient Dadu City Wall. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 24 грудня 2014.
- ↑ Цит. по: Золоте сказання // Історія в працях учених лам. [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: КМК, 2005. — ISBN 5-87317-255-2 — с. 39
- ↑ Ming shi, pp.328
- ↑ Выписка, составленная в Посольском приказе, о путях в Цинскую империю [Report about the routes from Russia to the Qing Empire, compiled by Russia's Foreign Office]. 1674, не ранее 17 июля. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 24 грудня 2014. (рос.)
| |||||||||||||||||||||||