Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хубіла́й (монг. Qubilai, Хубилай; кит.: 忽必烈; піньїнь: Hūbìliè; 23 вересня 1216 — 18 лютого 1294) — монгольський державний і політичний діяч. Великий хан Монгольської імперії (1260—1294). Засновник і перший імператор монгольської династії Юань (1280—1294), що правила Китаєм. Представник роду Чингізідів. Син хана Толуя від кераїтки Соркактані. Онук Чингісхана. За правління великого хана Мунке керував кампанією проти китайської династії Сун. 1260 року, після смерті Мунке, захопив великоханський престол. Переніс столицю з Каракорум до міста Ханбалик, майбутнього Пекіна. 1271 року завоював центральний Китай і проголосив створення імператорської династії Юань. Посмертно надав титул імператора-засновника своєму діду — Чингісхану. 1279 року остаточно знищив ворожу династію Сун і підкорив своїй владі весь Китай. у 1274 та 1281 роках здійснив безрезультатні походи на Японію. 1293 року ходив походом на острів Ява. Змусив Корею і Бірму стати васалами династії Юань. Помер від хвороби у Пекіні. Похований у ханській гробниці в монгольських степах. Монгольське тронне ім'я — кага́н Сеце́н (монг. Sečen qaγan, Сэцэн хаан; кит.: 薛禅可汗; піньїнь: Xuēchán kèhán). Посмертне ім'я — Імпера́тор Веньу́ (кит.: 文武皇帝; піньїнь: Wénwǔ huángdì). Храмове ім'я — Шіцзу. Девізи правління — Чжунтун у 1260—1264 роках і Чжіюань в 1264 — 1294 роках.
Джерела та література [ред.]
- (укр.) Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997.
Посилання [ред.]
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Хубілай
