Династія Юань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
大元
Дай Юан Улс
Велика Юань
1271 – 1368
Розташування Юань
Династія Юань близько 1294 року.
Столиця Даду (сучасний Пекін), Ганьду
39°54′ пн. ш. 116°23′ сх. д. / 39.900° пн. ш. 116.383° сх. д. / 39.900; 116.383
Мови монгольська
китайська
Релігії буддизм, даосизм, конфуціанство, шаманізм, іслам
Форма правління монархія
Імператор
 - 1260-1294 Хубілай
 - 1333-1370 Ухаату
Історія
 - Завоювання Сун 19 березня 1276
 - Падіння Даду 14 вересня 1368
Валюта чао
Попередник
Blank.png Династія Сун
Blank.png Монгольська імперія

Династія Юань (кит. 元朝, піньїнь:Yuán Cháo; монг. Их Юань улс.PNG, Dai Ön Ulus, Дай Юан Улс; 12711368) — імператорська династія в Монголії і Китаї 13 — 14 століття монгольського походження. Постала після проголошення хана Хубілая Імператором у 1271 році і була знищена силами китайських повстанців у 1368 році.

Протягом своєї історії Юань намагалася відродити Імперію Чингіз-хана. Вела курс на встановлення свого верховенства на іншими державами Чингізидів, а також сусідніми країнами, такими як Південна Сун, В'єтнам, Корея і Японія.

Знищена Чжу Юаньчжаном після повстання червоних пов'язок 13511366 років

Наука[ред.ред. код]

З огляду на те, що значні сили імператори з династії Юань витрачали на захоплення інших земель, вона мало приділяли уваги розвитку усередині країни. Технічний прогрес значно зупинився. Діяли окремі науковці, зокрема Го Шоуцзін, Чжу Сибень. Деякі вчені мешкали на зламі епох Сун та Юань. Серед них відомий алгебраїст Чжу Шицзе.

Культура[ред.ред. код]

Не з'являються нові жанри у літературі та мистецтві. Втім дедалі популярнішими стають романи та театральні вистави. Саме за часів Юань набула розвитку драматургія, так звана юанська драма (цзацзюй). Деякі вистави були досить довгими, найбільша з них тяглася біля 2 років. Класиком юанської драми вважається Гуан Ханьцін. Також відомими драматургами цього періоду були Ван Шіфу, Бо Пу. Продовжуються традиції каліграфії (Канлі Няоняо, Ян Вейчжень). Провідними художниками цієї епохи були Ван Мен, Гао Ке-гун, Ні Цзань, У Чжень, Садула, Хуан Гунван, Чжао Менфу, Ван І, Жень Женьфа, Ван Мянь, Ке Цзюси, Тан Ді.

Імператори[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу. — Київ: Либідь, 2002.

Див. також[ред.ред. код]