Харідвар
|
Харідвар
Haridwar
हरिद्वार |
|
|---|---|
| Вигляд міста з повітря | |
| Координати: 29°57′36″ пн. ш. 78°09′36″ сх. д. / 29.96000° пн. ш. 78.16000° сх. д. | |
| Країна | Індія |
| Штат | Уттаракханд |
| Округ | Харідвар |
| Висота над р.м. | 249 м |
| Населення (2001) [1] | |
| - Усього | 175 010 |
| Часовий пояс | UTC+5:30 |
| Розташування міста на мапі штату Уттаракханд | |
Харідвар (англ. Haridwar, гінді हरिद्वार) — священне місто та адміністративний центр округу Харідвар, розташоване на рівнинній частині індійського штаті Уттаракханд.
На гінді, назва «Харідвар» походить від слів hari — «бог» та dwar — «брама», тобто означає «брама бога»[2][3]. Саме тут річка Ганг вперше після 253 км течії від свого джерела — льодовика Ґанґотрі — виходить на Індо-Гангську рівнину[4], через що місто отримало свою колишню назву — Ґанґавара (Gangadwára, गंगाद्वार) — «брама Ганга»[5].
За індуїстським міфом, описаним у пуранах та відомим як Самудра-мантхан, Харідвар є одним з місць, де краплі еліксиру безсмертя, амріти, пролилися з кувшину, що ніс небесного птах Ґаруда[3]. Ці чотири місця — Удджайн, Харідвар, Нашік і Аллахабад — стали місцями проведення фестивалю Кумбха-Мела, що проводиться там почергово кожні три роки, тобто один раз на 12 років у кожному місці. На свято сходяться мільйони паломників і туристів зі всього світу. Зокрема вони виконують ритуальне омовіння у водах Ганга. Ділянкою, де еліксир впав на землю, вважається ґхат Хар-кі-Паурі (дослівно «сліди бога»), найсвятіше місце у місті. Протягом фестивалів саме тут намагаються здійснювати омовіння. Вважається, що цей обряд змиває гріхи та допомагає досягти мокші.
Харідвар став адміністративним центром округу Харідвар 28 грудня 1988 в складі регіону Сахаранпур штату Уттар-Прадеш[6]. 9 листопада 2000 року він перейшов до новоствореного штату Уттаракханд[7]. Зараз це не тільки релігійно важливе місто, але й значний промисловий центр.
Історія [ред.]
Зараз населення міста представляє собою калейдоскоп різних кільтур Індії. В старих текстах місто згадується як Капілстхан, Ґанґадвар[8] і Маяпурі[9]. Через місто пролягає шлях паломників до шайвістських святинь Панч-Кедар та до святинь як шайвізму, тай і вайшнавізму Чота-Чаар-Дхам, через це прихільники шайвізму та вайшнавізму називають місто або «Харідвар», або «Харвар», відповідно, оскільки «Хар» є синонімом Шиви, а «Харі» — Вішну[10][8][11].
Місто згадується у розділі «Вана Парва» (книга лісу) Махабхарати, коли мудрець Дхаума розповідає Юдхіштхірі про місця паломництва Індії[12], цей текст також згадує, що тут молився Аґастья-Ріші та його дружина Лопамудра, принцеса Відарбхи[13].
Також легенди згадують, що тут мав свою обитель-ашрам мудрець Капіла, що надало місту його колишню назву — Капілстхан або Капіластан[10]. З містом пов'язана і легенда про Бхаґіратху, одного із потомків короля Саґара, також предка Рами[14], який приніс річку Ганг з небес униз з метою спасіння 60 тисяч своїх загиблих родичів від прокляття Капіли[15][16]. Ця традиція підтримується тисячами паломників-індусів, які приносять попіл своїх померлих родичів для омовіння у водах Ганга та спасіння[17].
За іншою легендою на стіні Хар-Кі-Паурі залишив свій слід бог Вішну, якого священний Ганг торкається увесь час.
Археологічні свідоцтва вказують на наявність тут теракотової культури в період 1700—1200 років до н.е[11]. В період 322—185 років до н. е. Харідвар знаходився під владою Імперії Маур'їв, а пізніше, в 1-3 століттях н. е. — під владою Кушанської імперії[18]. Перші писемні свідоцтва про Харідвар сучасної ери належать китейському мандрівникові Сюаньцзану, який відвідав місто у 629 році[19], за часів правління короля Харші, та описав місто як 'Мо-ю-ло' — ця назва підноситься до Маяпуру, руїн в південній частині сучасного міста. Крім покинутого форта і трьох храмів, прикрашених зламаними кам'яними скульптурами[20][10][21], він також згадав храм на північ від міста, Ґанґавара — «брама Гангу»[10].
Пізніше, 13 січня 1399 року, місто зазнало нападу Тимура[22].
Місто також відвідував перший сикхський гуру — Нанак, — що купався у Кушван-Ґхаті, де відбувся знаменитий епізод поливу рослин[23][24]. Його візит і зараз відзначається у гурдварі (Ґурдвара-Нанаквара)[25]. Третій гуру, Амар Дас, відвідав місто 22 рази за своє життя[26]. Ці дані відомі завдяки великому генеалогічному архіву, що зберігається у місті, де, зокрема, відзначаються всі відвідування міста[25].
В роботі Аїн-і-Акбарі, написаній в 16 столітті протягом правління могольського імператора Акбара, місто згадується під назвою Мая або Маяпур, та вказується, що це одне з семи найсвятіших міст індуїзму. В роботі також вказується, що місто було 18 кос (2 км) завдовжки, а на 10 чайтра тут збирається велике число паломників[27]. Сам імператор Акбар відвідував це місто та пив воду Гангу, яку він називав «еліксиром безспертя». У місті існувала призначена група людей, що займалися роздачею води в закупорених банках всім відвідувачам[28].
Протягом молольського періоду в Харідварі діяв монетний двір, що випускав мідні монети[29][30][31][32]. Вважається, що того часу раджа Ман Сінґх з Амбера заклав основу сучасного міста та відновив ґхат Хар-кі-паурі. Після його смерті його попіл занурив у води Ганга сам імператор Акбар[18].
У 1840 році у місті була збудована одна з найбільших гребель на Гангу, гребля Бхімґода з метою направлення вод Гангу у Верхній Гангський канал для іригації навколишніх районів. Це призвело до зниження рівню води в річці та припинення судноплавства у її верхній течії, яку до того Британська Ост-Індська компанія активно використовувала для торгового сполучення з містами Ґархвалу[4][33]. Канал було відкрито в 1854 році, через 12 років робіт[34], що почалися після засухи 1837—1838 років[34].
В 1886 році до Харідвару була прокладена залізниця через Лаксар, в 1900 році ця гілка була продовжена до Деградуна[35].
В 1901 році місто мало населення 25 597 та входило до складу району (техсілу) Руркі округу Сахаранпур Об'єднаних провінцій[10], та залишалося у такому статусі до отримання індією незалежності і утворення штату Уттар-Прадеш в 1947 році[36].
Посилання [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Харідвар |
- ↑ Population - Cities/Towns (in alphabetic order) Census of India 2001
- ↑ Dictionary Molesworth, J. T. (James Thomas). A dictionary, Marathi and English. Bombay Education Society's press, 1857, Page 888.
- ↑ а б About Haridwar sahajaharidwar.
- ↑ а б Gangaji Haridwar Official website of Haridwar.
- ↑ Gangadwára, the place where the Ganges descends to the plains.. SACRIFICE OF DAKSHA (Vayu Purana), The Vishnu Purana, translated by Horace Hayman Wilson, 1840. p. 62, 62:2.
- ↑ Geography Haridwar, Official website.
- ↑ Uttarakhand Govt. of India, Official website.
- ↑ а б Places of peace and power sacred sites.
- ↑ Hardwar sanatansociety.
- ↑ а б в г д Hardwar The Imperial Gazetteer of India, v. 13, p. 52.
- ↑ а б Haridwar History Haridwar Official website.
- ↑ Historical, Cultural and Social Perspectives Chapter 3, The Cultural Dimension Of Ecology, Baidyanath Saraswati, 1998, Indira Gandhi National Centre for the Arts. ISBN 81-246-0102-X. ignca.nic.in. Vanaparva (The Book of the Forest) is third parva , book of Mahabharata.
- ↑ Lopamudra The Mahabharata, translated by Kisari Mohan Ganguli (1883 −1896), Book 3: Vana Parva: Tirtha-yatra Parva: Section XCVII.
- ↑ Story of Bhagirata
- ↑ "Uttarakhand Information Centre - Gangotri Information" The Complete Uttarakhand Travel Guide
- ↑ Mankodi, Kirit (1973) «Gaṅgā Tripathagā» Artibus Asiae 35(1/2): pp. 139—144, p. 140
- ↑ Hardwar, About City
- ↑ а б Review on: Haridwar
- ↑ Kumbh Mela Channel 4.
- ↑ Haridwar 1911
- ↑ Digital Library The Imperial Gazetteer of India, Oxford, 1908, Vol.13, p.51.
- ↑ History The Imperial Gazetteer of India, v. 2, p. 570.
- ↑ Guru Nanak (for Children) - A New Way of Teaching
- ↑ Life Of Guru Nanak: Chapter IV The Sikh Religion, Volume 1, by Max Arthur Macauliffe (1842—1913), Oxford University Press (1909). page 50-52.
- ↑ а б Janasakhi Janamsakhis of Miharban and Mani Singh, Janamsakhi Tradition, Dr. Kirpal Singh, 2004, Punjabi University, Patiala. ISBN 81-7205-311-8. www.globalsikhstudies.net.
- ↑ [1] — Punjabkesari.
- ↑ Sacred Places of Pilgrimage Ain-e-Akbari, Vol. III, p. 306.
- ↑ Hardwar Ain-e-Akbari, by Abul Fazl 'Allami, Volume I, A´I´N 22. The A´bda´r Kha´nah. P 55. Translated from the original persian, by H. Blochmann, and Colonel H. S. Jarrett, Asiatic society of Bengal. Calcutta, 1873 — 1907. "His Majesty calls this source of life "the water of immortality, « and has committed the care of this department to proper persons…. Both at home and on travels, he drinks Ganges water.»
- ↑ Ain # 10. The Coins of This Glorious Empire C. Copper Coins, Ain-e-Akbari, by Abul Fazl 'Allami, Volume I, p31, ib.
- ↑ Newsletter 106, 1987, Goron, S & Wiggins, K. Mughal coins struck in the name of the pretender Muhammad Akbar, at Hardwar. The Oriental Numismatic Society (ONS). UK.
- ↑ The Society for South Asian Studies British Academy, Annual Report 2001, p. 8. The British Museum is also in the possession of a unique rupee of the Mughal puppet Muhammad Akbar, issued from the mint of Haridwar (North India), during his short reign of about 45 days.
- ↑ The American Numismatic Society Oriental Numismatic Society Newsletter 178 (Winter 2004), Bhandare, S. "Hardwar: a new mint for Akbar's copper coinage, " pp. 27-28, illus.
- ↑ The Ganga Basin Dams on the Ganga, University at Albany.
- ↑ а б Upper Ganges Canal The Imperial Gazetteer of India, 1909, v. 12, p. 138.
- ↑ Trade and Communications The Imperial Gazetteer of India, v. 21, p. 375.
- ↑ History The Imperial Gazetteer of India, v. 13, p. 53.
| Це незавершена стаття з географії Індії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
