Хасонке

Хасонке
Вождь хасонке, ілюстрація з Côte occidentale d'Afrique du Colonel Frey (1890), мал. 53 p., С. 91
Кількість	понад 120 тис. осіб (1991)
Ареал	Малі  Сенегал
Близькі до:	бамбара, сонінке; народи манде
Мова	хасонке; бамбара (як друга)
Релігія	іслам (сунізм) і традиційні вірування

Хасонке́ (Khassonké) — народ манде, що проживає на північному заході Малі, а також незначною мірою на південному сході Сенегалу.

Територія проживання, мова, чисельність і релігія

Територія проживання хасонке на мапі Малі

Люди хасонке живуть у районі злиття річок Бакой і Бафін, а також уздовж річки Сенегал до гирла Колімбіне. Також розселені у північних відрогах Фута-Джаллона та Мандінгських гір.

Розмовляють окремою мовою манде хасонке (Khassonke / Xaasongaxango), яка досить споріднена з мовою бамбара, часто-густо останньою володіють як другою.

Станом на 1991 рік чисельність хасонке в Малі становила 120 тисяч осіб, ще 6 тисяч хасонке проживало в Сенегалі.

Основна релігія — іслам сунністського толку, також є прихильники культів природи.

З етнічної історії

Хасонке сформувались у результаті переходу до осілого способу життя деяких груп народу фульбе, а також їх змішування з іншими групами народів манде, зокрема малінке, сонінке в XII столітті.

Визначну роль у формуванні етносу зіграло ранньополітичне утворення т.зв. королівство Хассо (XVIII—XIX ст.) на чолі з правителями фанкама-у, які спиралися на міцну військову організацію.

Спосіб життя, а також матеріальна та духовна культура хасонке корелюється з іншими народами манде. Однак антропологічний тип, родові імена та етногенеалогічні легенди зближують їх з фульбе.

Господарство, матеріальна і духовна культура

Традиційно головне господарське заняття хасонке — тропічне землеробство. Вирощують, зокрема, кукурудзу, фоніо, просо, в меншій мірі рис. Також, як і здавна, розвинений товарообмін зі скотарями фульбе.

Дівчина хасонке на тлі хатини (світлина 1882 року, з архіву Національної бібліотеки Франції

Традиційне житло — глинобитні прямокутні або круглі хатини.

Чоловіки вдягаються в балахон бубу, жінки раніше обгортали стегна відрізом тканини, нині все частіше носять блузи.

Найпопулярніший наїдок — кускус з м'ясними та рослинними соусами.

Попри ісламізацію хасонке зберігають традиційні вірування. З фольклору відомим є словесна та пісенна творчість.

Народні музичні інструменти — різні барабани, лютні, мисливські свищики.

Суспільство і соціальна організація

В основі громадської організації лежить патрилатеральна велика родина. Характерною є наявність полігінії.

Соціальна структура хасонке включає родові епігамні групи, які пов'язані системою спорідненості джаму; також існували характерні для Західної Африки таємні спілки.

Традиційна кастовість суспільства, де на чолі стояла знать хоро, основу творили відносно вільні общинники-землероби, окремими кастами були (і є) ковалі, гріоти тощо, на споді соціальної ієрархії — залежні військові полонені, вихідці з інших етнічних громад.

Відомими хасонке за національністю були політик, державний і громадський діяч, письменник і поет Філі Дабо Сіссоко (1900-1964), історик Секене Моді Сіссоко (Sékéné Mody Cissoko, 1932-2012), письменник Мусса Конате (Moussa Konaté, 1951-2013).

Джерела, література та посилання

• Charles Monteil, Les Khassonké : monographie d'une peuplade du Soudan français, Paris, E. Leroux, 1915, 528 p. (фр.)
• Sékéné Mody Cissoko, « Nobles et pouvoirs dans le Khasso précolonial », in Actes du colloque État et société en Afrique noire (Centre de recherches africaines, Paris, 19-20 septembre 1980), Revue française d'histoire d'outre-mer, 1981, vol. 68, no 250-251-252-253, p. 344-351 (фр.)
• Sékéné Mody Cissoko, Contribution à l'histoire politique du Khasso dans le Haut-Sénégal des origines à 1854, ACCT/Harmattan, 1986, 415 p. (фр.)
• Арсеньев В. Р. Хасонке // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1999. — С. 595. (рос.)
• Ковалёв С. М. Хасонке // Советский энциклопедический словарь. — М.: Советская энциклопедия. 1979. (рос.)
• Наумов К. Н. Хасонке // Страны и народы мира. Африка. Западная и центральная Африка. — М.: Мысль. 1979. — С. 352. (рос.)
• Ольдерогге Д. А. Хасонке // Народы Африки. Этнографические очерки. — М.: Издательство Академии наук СССР. 1954. — С. 289—290. (рос.)
• Первушин В. Особенности экономического развития стран Западной Африки. // Азия и Африка сегодня.: Ежемес. Науч. И обществ.-полит. Журн., 1997, №. 5.- М.: 1997. — С. 48 — 51. (рос.)