Хоу Ханьшу

Двадцять чотири історії

	Твір	Автори	Сувої
1	史記	前漢・司馬遷	130
2	漢書	後漢・班固	100
3	Хоу Ханьшу	Фань Є	120
4	Саньгочжі	Чень Шоу	65
5	晋書	唐・房玄齢他	130
6	宋書	南斉・沈約	100
7	南斉書	梁・蕭子顕	59
8	梁書	唐・姚思廉	56
9	陳書	唐・姚思廉	36
10	魏書	北斉・魏収	114
11	北斉書	唐・李百薬	50
12	周書	唐・令狐徳棻他	50
13	隋書	唐・魏徴、長孫無忌	85
14	南史	唐・李延寿	80
15	北史	唐・李延寿	100
16	旧唐書	後晋・劉昫他	200
17	新唐書	北宋・欧陽修、宋祁	225
18	旧五代史	北宋・薛居正他	150
19	新五代史	北宋・欧陽修	74
20	宋史	元・トクト（脱脱）他	496
21	遼史	元・トクト（脱脱）他	116
22	金史	元・トクト（脱脱）他	135
23	元史	明・宋濂他	210
24	明史	清・張廷玉等	332

Хоу Ханьшу (кит. традиц.: 後漢書; спрощ.: 后汉书; піньїнь: hòuhànshū) або Книга Пізньої Хань — китайський офіційний історичний твір, присячений правлінню династії Пізня Хань (25 — 220). Один із 24 офіційних історій Китаю. Упорядкований істориком династії Сун на ім'я Фань Є (398 — 446) у 5 столітті на основі попередніх історичних хронік та державних документів.

Хоу Ханьшу складається з 120 томів або сувоїв. 10 з них є життєписами імператорів династії (本紀), 80 — описами біографій визначних осіб та повідомленнями про чужеземні краї (列伝), 30 — записами з різних галуей знань тієї епохи (志).

Хоу Ханьшу є цінним джерелом для вивчення історії Китаю.

Зміст

Згадки про Рим

У 88 сувої, у частині, присвяченій опису західних чужоземних країв, є запис під 166 роком про країну Да Цінь (大秦国). Її посли прибули до південного Китаю з прикрасами зі слонової кістки і черепахи бісси. Книга повідомляє, що вони були прислані ваном Ан Дунь держави Да Цінь (大秦王安敦). Досідники пов'язують його із римським імператором Марком Аврелієм.

Згадки про Японію

У 115 сувої, частині розділу про «Східних варварів» містяться писемні повідомлення про людей ва — японців. Ці відомості, ймовірно базуються на більш ранніх записах «Переказ про людей ва Записів Вей». Автор Хоу Ханьшу додав до них нові свідчення:

• Згадав про підношення у 107 році китайському імпертаору 160 полонених або рабів людьми країн ва.
• Датував велику смуту у країнах ва, про яку згадують на початку «Записи Вей», 147—188 роками,
• Розмістив японську країну Куґакан-коку на північному заході, в той час як «Записи Вей» локалізували її на півночі.
• Розмістив японську країну Куна-коку на сході від Яматай, країни вана-жінки Хіміко.
• Згадав, що до країни Яматай, яка розташована на півдні, слід добиратися морем, подолавши більш як 1000 лі.
• Згадав, що Хіміко служила «шляхові демонів і богів», на відміну від «шляху демонів», як у «Переказі».

Джерела

• Книга Пізньої Хань (рік видання і видавництво невідомі) (кит.)

Література

• Hill, John E. 2003. "Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu." 2nd Draft Edition. [1]
• Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
• Tan, Jiajian, "Hou Hanshu" ("Book of Later Han"). Encyclopedia of China (Chinese Literature Edition), 1st ed.

Посилання

• Хоу Ханьшу в китайському Wikisource (кит.)