Хоу Ханьшу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Двадцять чотири історії
  Твір Автори Сувої
1 Ши цзі 史記 Сима Цянь 司馬遷 (Західна Хань) 130
2 Ханьшу 漢書 Бань Ґу 班固 (Східна Хань) 100
3 Хоу Ханьшу 後漢書 Фань Є 范曄 (Лю Сун) 120
4 Саньґочжи Чень Шоу 65
5 晋書 房玄齢 130
6 Книга Сун 宋書 Шень Юе 沈約 (Південна Ці) 100
7 南斉書 蕭子顕 59
8 梁書 姚思廉 56
9 陳書 姚思廉 36
10 魏書 北斉魏収 114
11 北斉書 李百薬 50
12 周書 令狐徳棻 50
13 隋書 魏徴長孫無忌 85
14 南史 李延寿 80
15 北史 李延寿 100
16 旧唐書 後晋劉昫 200
17 新唐書 北宋欧陽修宋祁 225
18 旧五代史 北宋薛居正 150
19 新五代史 Оуян Сю 欧陽修 (Північна Сун) 74
20 宋史 トクト(脱脱)他 496
21 遼史 トクト(脱脱)他 116
22 金史 トクト(脱脱)他 135
23 元史 宋濂 210
24 Історія Мін 明史 張廷玉 332

Хоу Ханьшу (кит. традиц.: 後漢書спрощ.: 后汉书піньїнь: hòuhànshū) або Книга Пізньої Ханькитайський офіційний історичний твір, присячений правлінню династії Пізня Хань (25220). Один із 24 офіційних історій Китаю. Упорядкований істориком династії Сун на ім'я Фань Є (398446) у 5 столітті на основі попередніх історичних хронік та державних документів.

Хоу Ханьшу складається з 120 томів або сувоїв. 10 з них є життєписами імператорів династії (本紀), 80 — описами біографій визначних осіб та повідомленнями про чужеземні краї (列伝), 30 — записами з різних галуей знань тієї епохи (志).

Хоу Ханьшу є цінним джерелом для вивчення історії Китаю.


Зміст[ред.ред. код]

Згадки про Рим[ред.ред. код]

У 88 сувої, у частині, присвяченій опису західних чужоземних країв, є запис під 166 роком про країну Да Цінь (大秦国). Її посли прибули до південного Китаю з прикрасами зі слонової кістки і черепахи бісси. Книга повідомляє, що вони були прислані ваном Ан Дунь держави Да Цінь (大秦王安敦). Досідники пов'язують його із римським імператором Марком Аврелієм. [1]

Згадки про Японію[ред.ред. код]

У 115 сувої, частині розділу про «Східних варварів» містяться писемні повідомлення про людей ва — японців. Ці відомості, ймовірно базуються на більш ранніх записах «Переказ про людей ва Записів Вей». Автор Хоу Ханьшу додав до них нові свідчення[2]:

  • Згадав про підношення у 107 році китайському імпертаору 160 полонених або рабів людьми країн ва.
  • Датував велику смуту у країнах ва, про яку згадують на початку «Записи Вей», 147188 роками,
  • Розмістив японську країну Куґакан-коку на північному заході, в той час як «Записи Вей» локалізували її на півночі.
  • Розмістив японську країну Куна-коку на сході від Яматай, країни вана-жінки Хіміко.
  • Згадав, що до країни Яматай, яка розташована на півдні, слід добиратися морем, подолавши більш як 1000 лі.
  • Згадав, що Хіміко служила «шляхові демонів і богів», на відміну від «шляху демонів», як у «Переказі».[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Повідомлення Хоу Ханьшу про Да Цінь (англійською).
  2. Хоу Ханьшу. Розділ про східних варварів. Люди ва (кит.)
  3. 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.351.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hill, John E. 2003. "Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu." 2nd Draft Edition. [1]
  • Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania.
  • Tan, Jiajian, "Hou Hanshu" ("Book of Later Han"). Encyclopedia of China (Chinese Literature Edition), 1st ed.

Посилання[ред.ред. код]