Династія Сун

宋 Сун 960 – 1279 Північна Сун у 1111 році Столиця Бяньцзін (汴京) (960–1127) Ліньань (臨安) (1127–1276) Мови китайська Релігії Буддизм, Даосизм, Конфуціанство Форма правління монархія Імператор  - 960–976 Імператор Тайцзу Імператор Тайцзун Імператор Чженьцзун Імператор Женьцзун Імператор Їнцзун Імператор Шеньцзун Канцлер  - – Цай Цзін,  - – Фань Чжонянь, Хань Точжоу,  - – Лі Фан, Цінь Хуей, Сима Гуан, Історія  - Чжао Куанїнь захопив трон Пізньої Чжоу 960  - Інцидент з Цзінкан 1127  - Здача Ліньаня 1276  - Битва при Ямень, розгром Сун 1279 Населення  - 1041 100 000 000 осіб Валюта Цзяоцзі, Хуейцзі

Династія Сун (кит. 宋朝, піньїнь: Sòng Cháo; 960—1279) — імператорська династія в Китаї 10 — 13 століття. Постала після періоду П'яти династії і десяти королівств у 960 році і була знищена силами монгольської держави Юань у 1279 році. Китай часів правління династії Сун називають Імперією Сун. Знаковими подіями в історії цієї династії вважається випуск перших у світі паперових грошей, заснування постійного китайського морського флоту та делегування перших морських дослідницьких місій закордон.

Історія

Хронологію династії Сун поділяють на 2 періоди: Північну Сун (北宋, 960—1127), і Південну Сун (南宋, 1127—1279). Протягом періоду існування Північної Сун столиця держави знаходилась у північнокитайському місті Бяньцзін, сучасному Кайфені, а Імператори династії контролювали більшу територію внутрішнього Китаю. В часи Південної Сун північно китайські території були завойовані маньчжурською державою Цзінь, і столиця династії була перенесена на берега річки Янцзи, у південнокитайське місто Ліньань, сучасний Ханчжоу; колиска китайської цивілізації, долина річки Хуанхе, була втрачена, але імператори династії Сун контролювали 60 % населення Китаю і володіли багатими сільськогосподарськими землями.

Протягом 10 — 11 століть, завдяки господарському розвитку південнокитайських та індокитайських земель, населення держави Сун зросло вдвічі і сягало 100 мільйонів осіб. Це стало поштовхом до соціально-економічної революції. Зросла роль місцевої знаті у керуванні регіонами. Цьому в значній мірі сприяли реформи Ван Аньши. Завдяки появі друкарського пресу набула поширення наукова і художня література. Філософи Чен І та Чжу Сі збагатили конфуціанство новими ідеями і спричинилися до формування неоконфуціанства. В часу кризи династії діяв оригінальний соціальний мислитель Ден Му. Видатними вченими цього часу є Шень Куо та Су Сун. Значного розвитку набула алгебра, яскравим її дослідником був Цінь Цзюшао.

Медицина

Водночас розвивається медицина, одним з відоміших її представників був Лі Гао. При цьому в значній мірі продовжувалися традиції часів династій Суй та Тан, особливо в застосувані припікання та акупунктури. Відомими майстрами цього були: Ван Вейї (987—1067), Сі Хун, Ван Чжічжун.

Культура та мистецтво

Отримала розвиток культура, мистецтво (Ван Сімен, Ван Шень), технології. Особливо Північна Сун відома численними поетами, зокрема Лу Ю, Су Ши, Цінь Гуань, Південна Сун — Вень Тяньсянєм, Чень Юй-і, Дай Фугу. Починаючи з перших представників династії організовуються великі бібліотеки. У 978 році було відкрито імператорську бібліотеку, яка містила 800 тисяч сувоїв-цзюаней. Швидко розвивається справа книгодрукування. У Південній Сун нараховувалося 173 типографії.

За часів цієї династії створювали свої шедеври художники (Чжоу Веньцзюй, Хуей-цзун, Лі Гун-лін, Сюй Даонін, У Цзунюань, Чжан Дзедуань, Чжао Менцзянь, Су Ханьчен, Лі Сун, Лян Кай, Лю Сун'ян, І Юаньцзі, Ян Веньгуй, Муці Фанчань). Набув розвитку так званий чаньський живопис, особливо в епоху Південної Сун. Яскравим представником цього напрямку був Юйцзянь.

Надзвичайного розвитку набуло виготовлення порцелянових виробів. За якістю вони переважали усі на той час існуючі. Особливо шанувалися вироби з округу Дінчжоу.

Імператори

Посмертне ім'я	Особисте ім'я	Роки правління	Девіз і роки правління
Тайцзу 太祖 Tàizǔ	Чжао Куан'їнь 趙匡義 Zhào Kuāngyì	960–976	Цзяньлун (建隆 Jiànlóng) 960–963 Цяньде (乾德 Qiándé) 963–968 Кайбао (開寶 Kāibǎo) 968–976
Тай-цзун 太宗 Tàizōng	Чжао Куан'ї 趙匡義 Zhào Kuāngyì	976–997	Тайпінсінго (太平興國 Tàipíngxīngguó) 976–984 Юнсі (雍熙 Yōngxī) 984–988 Дуаньгун (端拱 Duāngǒng) 988–990 Чуньхуа (淳化 Chúnhuà) 990–995 Чжідао (至道 Zhìdào) 995–997
Чжень-цзун 真宗 Zhēnzōng	Чжао Хен 趙恆 Zhào Héng	997–1022	Сяньпін (咸平 Xiánpíng) 997–1003 Цзінде (景德 Jǐngdé) 1003–1007 Дачжунсянфу (大中祥符 Dàzhōngxiángfú) 1007–1016 Тяньсі (天禧 Tiānxǐ) 1016–1021 Цяньсін (乾興 Qiánxīng) 1021–1022
Жень-цзун 仁宗 Rénzōng	Чжао Чжень 趙禎 Zhào Zhēn	1022–1063	Тяньшен (天聖 Tiānshèng) 1023–1032 Міндао (明道 Míngdào) 1032–1033 Цзін'ю (景祐 Jǐngyòu) 1034–1038 Баоюань (寶元 Bǎoyuán) 1038–1040 Кандін (康定 Kāngdìng) 1040–1041 Цінли (慶曆 Qìnglì) 1041–1048 Хуан'ю (皇祐 Huángyòu) 1049–1054 Чжіхе (至和 Zhìhé) 1054–1056 Цзяю (嘉祐 Jiāyòu) 1056–1063
Їн-цзун 英宗 Yīngzōng	Чжао Шу 趙曙 Zhào Shù	1063–1067	Чжипін (治平 Zhìpíng) 1064–1067
Шень-цзун 神宗 Shénzōng	Чжао Сюй 趙頊 Zhào Xū	1067–1085	Сінін (熙寧 Xīníng) 1068–1077 Юаньфен (元豐 Yuánfēng) 1077–1085
Чже-цзун 哲宗 Zhézōng	Чжао Сюй 趙頊 Zhào Xū	1085–1100	Юанью (元祐 Yuányòu) 1068–1094 Шаошен (紹聖 Shàoshèng) 1094–1098 Юаньфу (元符 Yuánfú) 1098–1100
Хуей-цзун 徽宗 Huīzōng	Чжао Цзі 趙佶 Zhào Jí	1100–1125	Цзяньчжунцзінго (建中靖國 Jiànzhōngjìngguó) 1100–1101 Чуннін (崇寧 Chóngníng) 1101–1106 Дагуань (大觀 Dàguān) 1106–1110 Чженхе (政和 Zhènghé) 1110–1118 Чунхе (重和 Chónghé) 1118–1119 Сюаньхе (宣和 Xuānhé) 1119–1125
Цінь-цзун 欽宗 Qīnzōng	Чжао Хуань 趙桓 Zhào Huán	1125–1127	Цзинкан (靖康 Jìngkāng) 1125–1127
Гао-цзун 高宗 Gāozōng	Чжао Гоу 趙構 Zhào Gòu	1127–1162	Цзін'янь (靖炎 Jìngyán) 1127–1130 Шаосин (紹興 Shàoxīng) 1130–1162
Сяо-цзун 孝宗 Xiàozōng	Чжао Шень 趙昚 Zhào Shèn	1162–1189	Лунсін (隆興 Lóngxīng) 1163–1164 Цяньдао (乾道 Qiándào) 1165–1173 Чуньси (淳熙 Chúnxī) 1174–1189
Гуан-цзун 光宗 Guāngzōng	Чжао Дунь 趙惇 Zhào Dūn	1189–1194	Шаосі (紹熙 Shàoxī) 1190–1194
Нін-цзун 寧宗 Níngzōng	Чжао Куо 趙擴 Zháo Kuó	1194–1224	Цін'юань (慶元 Qìngyuán) 1195–1200 Цзятай (嘉泰 Jiātài) 1201–1204 Кайсі (開禧 Kāixǐ) 1205–1207 Цзядін (嘉定 Jiādìng) 1208–1224
Лі-цзун 理宗 Lǐzōng	Чжао Юнь 趙昀 Zhào Yún	1224–1264	Баоцін (寶慶 Bǎoqìng) 1225–1227 Шаодін (紹定 Shàodìng) 1228–1233 Дуаньпін (端平 Duānpíng) 1234–1236 Цзясі (嘉熙 Jiāxī) 1234–1240 Чунью (淳祐 Chúnyòu) 1241–1252 Баою (寶祐 Bǎoyòu) 1253–1258 Кайцін (開慶 Kāiqìng) 1259] Цзіндін (景定 Jǐngdìng) 1260–1264
Ду-цзун 度宗 Dùzōng	Чжао Ці 趙祺 Zhào Qí	1264–1274	Сяньчунь (咸淳 Xiánchún) 1264–1274
Гун-цзун 恭宗 Gōngzōng	Чжао Сянь 趙顯 Zhào Xiǎn	1274–1276	Дею (德祐 Déyòu) 1274–1276
Дуань-цзун 端宗 Duānzōng	Чжао Ші 趙昰 Zhào Shì	1276–1278	Цзін'янь (景炎 Jǐngyán) 1276–1278
Хуай-цзун 懷宗 Huaizong	Чжао Бін 趙昺 Zhào Bǐng	1278–1279	Сянсін (祥興 Xiángxīng) 1278–1279

Джерела та література

• Рубель В. А. Історія Середньовічного Сходу. — Київ: Либідь, 2002.

Див. також

• Династія Сун