Сима Цянь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сима Цянь

Си́ма Цянь (кит. традиц.: 司馬遷спрощ.: 司马迁піньїнь: Sīmǎ Qiān <Сима Ч'єн>; народився прибл. у 145 чи у 135 р. до н. е., вмер прибл. у 90 р. до н. е.) — китайський історик («батько китайської історіографії») і письменник. Був, як і його батько Сима Тань, придворним історіографом та астрологом династії Хань.

Сима Цянь є автором «Історичних записів» (кит. традиц.: 史記спрощ.: 史记; , shǐ-jì — «Ши-цзі»), до складу яких входять біографії та вислови видатних історичних діячів (імператорів, чиновників, філософів і др.), вірші та ін. У цьому збірнику (із 130 сувоїв) він вперше окреслив більш як двотисячолітню історію Китаю — від часів легендарного Жовтого Імператора (黃帝huáng-dì — Хуанді) до династіі Хань включно. «Історичні записи» Сима Цяня мали великий вплив на китайських істориків наступних поколінь.

Біографія[ред.ред. код]

Батько Сима Цяня, Сима Тань, був історіографом при імператорі У (Хань У-ді): у його обов'язки входило завідування імператорською бібліотекою і спостереження за календарем. Під впливом батька Сима Цянь вже до десяти років вивчив стародавні твори. Його вчителями були відомі конфуціанці Кун Аньґо (孔安国 / 孔安国) і Дун Чжуншу (董仲舒). У 20 років при батьківській підтримці він відправився в подорож володіннями Хань з метою збору місцевих історичних свідчень, переказів та легенд. Його подорож, що стала можливою завдяки політичній стабільності держави Хань, яка на той час охоплювала територію сучасних провінцій Шаньдун, Юньнань, Хебей, Цзянсу, Цзянсі і Хунань.

Після повернення він був призначений на посаду супроводжувача при імператорських інспекційних експедиціях. У 110 до н. е., у віці 35 років, Сима Цянь був посланий у військову експедицію проти західних «варварів», проте звістка про смертельну хворобу батька змусила його повернутися до столиці. Сима Тан заповідав синові завершити його історичні дослідження. Сима Цянь взявся за цю роботу в 109 до н. е. У 105 до н. е. він був обраний одним із учених, покликаних провести реформу календаря. Як чиновник вищого рангу він також виконував функції радника при імператорі.

У 99 до н. е. Сима Цянь виявився замішаний у справі Лі Ліна (李陵) і Лі Гуанле (李广利), двох полководців, що звинувачувалися в провалі кампанії проти хунну. Як обвинувач виступив сам імператор, а Сима Цянь, єдиний у всьому чиновницькому корпусі, наважився подати голос на захист звинувачених. Імператор засудив Сима до смертної кари. В якості альтернативи, згідно із законами того часу, засудженому пропонувалися відкуп або кастрація. Через брак грошей, страждаючи від ганьби, пов'язаний боргом перед батьком, Сима Цянь вибрав останнє.

Звільнившись із в'язниці, Сима Цянь продовжував жити при дворі євнухом, щоб завершити свою історію й виконати батьків заповіт, тоді як від шляхетного вченого очікувалося самогубство.

Спадщина[ред.ред. код]

Перша сторінка «Шицзі»

Новаторство історіографічного підходу Сима Цяня полягає в тому, що він виходить за межі «придворної» історії династичного характеру. Ця форма була закладена ще до нього і, природно, продовжувала існувати. Офіційна історія династії Хань, Ханьшу (汉书), була написана Бань Гу (班固) в 1 ст.. Вона оформлена за династичним принципом і переслідує вужчі завдання.

Сима Цянь прагнув зрозуміти логіку підйому і падіння династій і пояснити принцип буття Піднебесної. З точки зору композиції «Історичні записи» складний твір: матеріал одних розділів (бень цзи, ши цзя) розподілений з урахуванням хронологічної послідовності, інших (чжі) — використовує тематичну розбивку й містить розділи з музики, церемоній, календарів, вірувань, економіки, а також докладні біографії (ле чжуань). Серед таких, наприклад, перші відомі біографії Лао-Цзи та Конфуція. «Ши цзі» були приватним історичним дослідженням (а не офіційною хронікою) і це дозволило авторові використовувати легшу форму та барвисту мову, що залишилася для нащадків найвищим зразком художнього слова.

Крім «Ши цзі» відомі також 8 од (творів у жанрі «фу») Сима Цяня, записаних у «Ханьшу». Найвідоміша серед них — «Про злосчастя скорботного вченого».

Онуком Сима Цяня був Ян Юнь (杨恽, пом. у 54 до н.е.).

На честь Сима Цяня названий астероїд 12620 Симацянь.

Бібліографія[ред.ред. код]

(Видання українською наразі невідомі)

  • Сыма Цянь. Избранное. Пер. В. А. Панасюка, предисл. и комм. В. И. Думана. М.: Гослитиздат, 1956. 360 стр. 90000 экз.
  • Сыма Цянь. Исторические записки. В 9 т. М.: Наука (Главная редакция восточной литературы)-Восточная литература, 1972–2010. (Серия «Памятники письменности Востока». Вып. XXXII, 1-9). ISBN 5-02-018264-8
  • Т. I. Раздел «Основные записи» (Бэнь цзы), гл. 1-4. / Пер. и комм. Р. В. Вяткина и В. С. Таскина под общ. ред. Р. В. Вяткина, вступ. ст. М. В. Крюкова. 1972. 440 стр. 4700 экз.
    • 2-е изд., испр. 2001. 416 стр. 1000 экз.
  • Т. II. Раздел «Основные записи» (Бэнь цзы), гл. 5-12. / Пер. и комм. Р. В. Вяткина и В. С. Таскина под общ. ред. Р. В. Вяткина. 1975. 580 стр. 5000 экз.
    • 2-е изд., испр. и доп. под ред. А. Р. Вяткина. 2003. 568 с. 1000 экз. ISBN 5-02-018285-0
  • Т. III. Раздел «Хронологические таблицы» (Бяо), гл. 13-22. / Пер., предисл. и комм. Р. В. Вяткина. 1984. 944 стр. 5000 экз.
  • Т. IV. Раздел «Трактаты» (Шу), гл. 23-30. / Пер., вступ. ст., комм. и прил. Р. В. Вяткина. 1986. 456 стр. 5000 экз.
  • Т. V. Раздел «История наследственных княжеских домов» (Ши цзя), гл. 31-40. / Пер., вступ. ст. и комм. Р. В. Вяткина. 1987. 368 стр. 5000 экз.
  • Т. VI. Раздел «История наследственных княжеских домов» (Ши цзя), гл. 41-60. / Пер., предисл. и комм. Р. В. Вяткина. 1992. 484 стр. 2200 экз.
  • Т. VII. Раздел «Жизнеописания» (Ле чжуань), гл. 61-85. / Пер. и предисл. Р. В. Вяткина, комм. Р. В. Вяткина и А. Р. Вяткина. Отв. ред. А. М. Карапетьянц. 1996. 464 стр. 3000 экз. ISBN 5-02-017826-8
  • Т. VIII. Раздел «Жизнеописания» (Ле чжуань), гл. 86-110. / Пер. Р. В. Вяткина и А. М. Карапетьянца, вступ. ст. Р. В. Вяткина, комм. Р. В. Вяткина, А. Р. Вяткина и А. М. Карапетьянца. Отв. ред. А. М. Карапетьянц. 2002. 512 стр. 1500 экз. ISBN 5-02-018253-2
  • Т. IX. Раздел «Жизнеописания» (Ле чжуань), гл. 111–130. / Пер. и комм. Р. В. Вяткина, А. Р. Вяткина, А. М. Карапетьянца, М. Ю. Ульянова при участии С. Р. Кучеры, В. В. Башкеева, С. В. Дмитриева, М. С. Королькова, М. С. Целуйко. Отв. ред. и автор вступ. ст. А. Р. Вяткин. 2010. 624 стр. 1200 экз. ISBN 978-5-02-036460-8

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Конрад Н. И. Полибий и Сыма Цянь. // Запад и Восток. — М.: Главная редакция восточной литературы, 1972. — С. 47-76.
  • Бойченко І. В. Філософія історії // Підручник.;— К.: Знання, 2000.
  • Сыма Цянь. Исторические записки (Ши Цзи): В 7 т. — Москва: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1972–1996.
  • W.G. Beasley and E.G. Pulleyblank (1961) Historians of China and Japan. New York: Oxford University Press.
  • Stephen W. Durrant (1995), The Cloudy Mirror: Tension and Conflict in the Writings of Sima Qian. Albany : State University of New York Press.
  • Grant Ricardo Hardy (1988) Objectivity and Interpretation in the «Shi Chi». Yale University.
  • Burton Watson (1958) Ssu-ma Ch'ien: Grand Historian of China. New York: Columbia University Press.