Хільченко Олексій Васильович
| Олексій Хільченко Олексій Васильович Хільченко | |||
|---|---|---|---|
 Підполковник | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 12 березня 1994 (30 років) | ||
| Національність | українець | ||
| Alma Mater | Національна академія Національної гвардії України | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Командування | |||
| |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Олексій Васильович Хільченко (нар. 12 березня 1994) — українській військовослужбовець, підполковник Національної Гвардії України, командир 3-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії України. Учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олексій Хільченко народився 1994 року в Черкаській області, Україна.
Закінчив Національну академію Національної Гвардії України (Військове управління).
Після закінчення Національної академії Національної гвардії України у 2015 році одразу потрапив до лав 3-ї бригади оперативного призначення Національної Гвардії України на посаду командир взводу оперативного призначення.
Пройшов шлях від командира взводу до командира військової частини.
Станом на 2023 призначений командиром 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана.
Російське вторгнення в Україну (2022)[ред. | ред. код]
З 24 лютого 2022 підполковник Хільченко О. В. виконує бойові завдання у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.
З метою організації оборони та недопущення прориву противника до міста Харків підполковник Хільченко Олексій Васильович з перших днів повномасштабного вторгнення організував виставлення блокпостів, спостережних постів, побудову та облаштування опорних та командних пунктів у районі відповідальності підпорядкованого батальйону 3-ї бригади оперативного призначення.
Проявив професіоналізм та мужність під час боїв за Харків, звільнення його передмість (зокрема селища Слатине, Прудянка, Карасівка, Цупівка, Макарове, Гоптівка, Козача Лопань), утримання бойових позицій біля м. Торецьк Бахмутського району та оборона Бахмута на Донеччині.[1]
Головні зусилля підполковник Хільченко О. В. зосереджує на організації взаємодії підпорядкованих підрозділів зі Збройними Силами України, Службою безпеки України та органами Національної поліції України, що дає змогу оперативно здійснювати пошук та затримання осіб, підозрюваних у співпраці з окупантами та членів диверсійно-розвідувальних груп противника. Під його керівництвом було проведено більш ніж 20 успішних операцій зі знищення особового складу та техніки противника.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Подяка Національної гвардії України;
- Цінний подарунок — годинник «Клейнод»;
- Нагрудний знак «За доблесну службу»;
- Медаль «10 років сумлінної служби»;
- Медаль «За оборону рідної держави»;
- Вогнепальна зброя;
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (14 серпня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;[2]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 червня 2023) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Від звільнення Харківщини до оборони Бахмута та Соледара — шлях штурмової бригади “Спартан”. mvs.gov.ua (укр.). Процитовано 11 січня 2024.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №486/2023 (14 серпня 2023). Про відзначення державними нагородами України.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №338/2023 (19 червня 2023). Про відзначення державними нагородами України.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |