Хіль Едуард Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Едуард Анатолійович Хіль
рос. Эдуард Анатольевич Хиль
Eduard Khil.jpg
Едуард Хіль під час церемонії вручення ордену «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеню (2009)
Народився 4 вересня 1934(1934-09-04)
Смоленськ
Помер 4 червня 2012(2012-06-04) (77 років)
Санкт-Петербург
інсульт
Громадянство СРСР СРСР,
Росія Росія
Національність росіянин
Ім'я при народженні Георгій Едуардович Хіль (після хрещення)
Діяльність співак
Alma mater Ленінградська консерваторія
Батько Хіль Анатолій Васильович
Матір Калугіна Олена Павлівна
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів

Едуард Анатолійович Хіль (рос. Эдуард Анатольевич Хиль; *4 вересня 1934, Смоленськ — †4 червня 2012, Санкт-Петербург) — радянський і російський оперний і естрадний співак (баритон), народний артист РРФСР (1974).

Біографія[ред.ред. код]

Едуард Анатолійович Хіль (ім'я при хрещенні — Георгій) народився 4 вересня 1934 року в Смоленську в родині механіка.

1960 року закінчив Ленінградську консерваторію.

В 1977–1979 р. викладав сольний спів у Лгитмик.

Едуард Хіль брав участь в концертах аж до своєї хвороби у квітні 2012 року, від якої він так і не оговтався. Помер 4 червня 2012 року в Санкт-Петербурзі. Похорони призначені на 7 червня на Смоленській кладовищі.

Пісні[ред.ред. код]

Едуард Хіль виконував такі популярні пісні як «С чего начинается Родина?», "Не плачь, девчонка", «Как провожают пароходы», «Я шагаю по Москве», «Трус не играет в хоккей», «Два брата», «Как хорошо быть генералом», «Березовый сок», «Солнечная баллада», «Как, скажи, тебя зовут?», «На безымянной высоте» та багато інших.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1961 — У важкий час — вокал («Балади про солдат»)
  • 1962 — Черемушки — вокал
  • 1963 — Два неділю — вокал («Блакитні міста»)
  • 1964 — Весняний настрій (телеспектакль)
  • 1964 — Коли пісня не кінчається — вокал
  • 1965 — Рано вранці — вокал («Коли ми виходимо в дорогу з тобою…»)
  • 1965 — Тайговий десант — вокал («Ми прийшли з тобою в тайгу…»
  • 1965 — У перший час — камео
  • 1965 — Давайте знайомитися: місяць Травень — Співак
  • 1966 — Товариш пісня (кіноальманах) — вокал («Я люблю тебе»)
  • 1967 — Хроніка пікіруючого бомбардувальника — вокал (немає в титрах)
  • 1968 — Стара, стара казка — вокал
  • 1968 — Удар! Ще удар! — Вокал («Гол у свої ворота»)
  • 1968 — Місто і пісня — Співак
  • 1969 — Викрадення — камео
  • 1970 — Смерті немає, хлопці — вокал
  • 1974 — Я служу на кордоні — вокал («Гроза від нас йде назад»)
  • 1974 — Едуард Хіль (документальний фільм, режисер — Марина Голдовській)
  • 1975 — Я — водолаз — 2 — вокал («Як добре бути генералом»)
  • 1977 — Фронт за лінія фронту — вокал («А туман на луки лягає»)
  • 1978 — Лицар із Княжий-містечка — вокал («Коли вщухнуть бої», «Одного разу настане день»)
  • 1979 — балади про спорт
  • 1981 — Кільце з Амстердама — вокал («Море НЕ закінчується ніде»)
  • 1981 — Сім поради нот — камео
  • 1981 — Дякую за нельотну погода — камео
  • 1981 — Факти минулого дня — вокал («Планету обладнаємо на совість»)
  • 1981 — Місто зустрічає друзів (телеспектакль)
  • 1983 — водій автобус — вокал («Дорожню пісня»)
  • 1985 — блакитні міста (фільм-концерт, на музика А. Петрова)
  • 2004 — Ятінсотестс — Директор клубу
  • 2009 — Любов до батьківських будинком — мешканці Толстовського Будинку
  • 2009 — синьо море … білий пароплав … Валерія Гавриліна
  • 2010 — Андрій Петров. Геній музики для всіх
  • 2011 — Гріффін — камео
  • 2011 — Байдужість — вокал
  • 2011 — Анна Герман. Відлуння любові
  • 2011 — Смішарики. Початок — вокал

Визнання і нагороди[ред.ред. код]

«Містер Трололо»[ред.ред. код]

У 2010 році Едуард Хіль отримав всесвітню популярність внаслідок поширення в інтернеті запису з концерту 1976 року, де Хіль виконує вокаліз «Я дуже радий, адже я, нарешті, повертаюсь додому» (рос. Я очень рад, ведь я, наконец, возвращаюсь домой). Пісня швидко стала інтернет-мемом, відомим як «Трололо», а самого співака почали називати «містером Трололо».

Джерела[ред.ред. код]