Циклаурі Ревазо Шотаєвич
| Циклаурі Ревазо Шотаєвич | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
2 липня 1984 Грузія | |
| Смерть |
29 квітня 2016 (31 рік) Авдіївка (помер від ран[d]) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Грізлі» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2015-2016 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.png){kind=small}
Рева́зо (Реваз) Шота́євич Циклау́рі (2 липня 1984 — 29 квітня 2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1984 року у Грузії в селі Лапанкурі Телавського району, мама родом із села Михайлючка Шепетівського району. Назвали на честь діда Ревазо Павловича, учасника Другої світової війни, воював за Україну, зазнав поранення. Закінчив 9 класів грузинської школи. 1996 року сім'ю спіткало горе — в ході грузино-російського конфлікту загинув батько. Невдовзі мама з меншим сином Олександром їде до України, Ревазо та сестра Катя залишаються у Грузії. Служив у лавах Грузинської армії, отримав спеціальність — стрілець прикордонного загону. Після служби в армії приїхав на Хмельниччину, швидко опанував українську мову — за два місяці. У селі Михайлючці проживали батьки мами — Катерина Омелянівна та Олександр Аврамович, вони називали його на український лад — Роман, Ромашка. Проживав у місті Шепетівка (Хмельницька область). Працював на різних роботах — в охоронній системі, на м'ясокомбінаті, їздив на заробітки в Київ.
В зону бових дій пішов добровольцем, з червня 2015 року воював в зоні під Донецьким аеропортом — села Опитне, Водяне. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї бригади.
29 квітня 2016 року загинув під час бойових дій в промзоні Авдіївки — бій тривав дві години, ворог знаходився до 40 метрів від українських, Ревазо відбивав атаки з кулемета. Ворог запросив тиші, але через 20 хвилин позиції почали знову обстрілювати міномети; осколок міни смертельно поранив його у шию.
Похований у селі Михайлючка Шепетівського району.
Без Ревазо лишилися мама, брат, дружина, доньки Єва 2012 й Сона 2014 р.н.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- указом Президента України № 522/2016 від 25 листопада 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Вулиця Ревазо Циклаурі у місті Шепетівка
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 25 листопада року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |