Цикл Корі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Схема циклу Корі
Тереза Ґерті Корі та її чоловік Карл Корі — першовідкривачі глюкозо-лактатного циклу

Цикл Ко́рі (глюко́зо-лакта́тний цикл) — метаболічний цикл, в якому глюкоза перетворюється до лактату внаслідок анаеробного катаболізму в скелетних м'язах, лактат транспортується кров'ю до печінки, де з нього знову синтезується глюкоза, що переноситься назад у м'язи. Названий на честь його першовідкривачів Карла та Ґерті Корі, які були нагороджені Нобелівською премією з фізіології та медицини 1947 року.

Для скорочення м'язовим волокнам необхідна енергія АТФ, вона може бути отримана у процесі аеробного окиснення органічних речовин за умови достатнього надходження кисню. Такий тип метаболізму спостерігається у більшості невеликих хребетних тварин навіть за умов великої фізичної активності. У великих хребетних, таких як людина, проте при дуже інтенсивному навантаженні кровоносна система не встигає постачати м'язи киснем, крім того, коли скоротлива активність досягає 70% максимально можливої (наприклад під час бігу на короткі дистанції) м'язи стискають кровоносні судини і обмежують кровопостачання. В таких умовах гліколіз все ще відбувається, проте утворений піруват не може вступати у цикл трикарбонових кислот. Тому він відновлюється до лактату, за рахунок НАДH, щоб зробити можливим подальше протікання гліколізу (для чого потрібний НАД+). Утворений лактат викидається кров і транспортується до інших тканин, де він може бути використаний як джерело енергії. Значна частина лактату транспортується до печінки, де він знову окиснюється до пірувату і використовується для синтезу глюкози в процесі глюконеогенезу. Утворена глюкоза виділяється гепатоцитами в кров і знову може поглинатись скелетними м'язами для поповнення запасів глікогену або розщеплення і отримання АТФ.

Таким чином цикл Корі є прикладом так званого сусбтратного циклу, який виникає у випадку паралельного протікання двох протилежнонапрямлених метаболічних шляхів (в циклі Корі - гліколізу і глюконеогенезу). Проте глюкозо-лактатнозний цикл частково розділений в часі і повністю просторово. Сумарним виходом субстратних циклів є гідроліз АТФ, в цьому випадку також спостерігається така закономірність: молочнокисле бродіння у м'язах дає 2 моль АТФ на моль глюкози, в той час як глюконеогенез у печінці для синтезу одного моля глюкози вимагає гідролізу еквіваленту шести АТФ (чотирьох моль АТФ і двох ГТФ). Відновлення використаного АТФ у печінці відбувається завдяки окисному фосфорилюванню, що потребує наявності кисню. Після інтенсивного фізичного навантаження весь накопичений лактат перетворюється до глюкози приблизно за 30 хв. В цей час спостерігається підвищення споживання організмом кисню, потрібного для «виплачування» так званого кисневого боргу, що виник у період інтенсивного навантаження.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Berg JM, Tymoczko JL, Stryer L (2007). Biochemistry (вид. 6th). W.H. Freeman and Company. с. 468. ISBN 0-7167-8724-5. 
  • Marieb EN, Hoehn K (2006). Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. ISBN 978-0805359091. 
  • Nelson D.L., Cox M.M. (2008). Lehninger Principles of Biochemistry (вид. 5th). W. H. Freeman. с. 548. ISBN 978-0-7167-7108-1. 
  • Voet D., Voet J.G. (2011). Biochemistry (вид. 4th). Wiley. с. 487—496. ISBN 978-0470-57095-1. 
  • Губський Ю.І. (2007). Біологічна хімія. Київ-Вінниця: Нова книга. с. 216. ISBN 978-966-382-017-0.  Проігноровано невідомий параметр |сторінок= (довідка)