Шаблон:Вибрана стаття/20 січня, 2007
Токуґа́ва Іея́су — один із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «воюючих країн». Патріарх роду Токуґава. Засновник і перший сьоґун сьоґунату Едо.
Народився у 1543 році, у невеликому самурайському роді Мацудайра, який володів частиною земель провінції Мікава. Своє дитинство він провів політичним заручником у сусідніх правителів, які використовували слабких Мацудайра у своїх політичних іграх. Після битви при Окехадзама (1560) Іеясу повстав проти сюзерена, роду Імаґава і уклав союз з його ворогом — Одою Нобунаґою (1562).
У 1560—1580-х роках Токуґаві вдалося розширити свої володіння на схід до провінції Суруґа і створити потужну військово-економічну базу для реалізації плану об'єднання «Піднебесної». Після смерті Оди Нобунаґи у (1582), Іеясу вступив у боротьбу за його спадщину, однак програв її Тойотомі Хідейосі і визнав себе васалом останнього (1586). Родові землі Токуґави були конфісковані в заміну на нові, у регіоні Канто з центром у замку Едо (суч. Токіо).
Після кончини Тойотомі Хідейосі, Іеясу скористався внутрішніми чварами у його роді. Він очолив радикальне військове угрупування васалів Тойотомі, і у битві при Секіґахара (1600) ліквідував мозковий центр ворожої родини — адміністраторів і цивільних чиновників на чолі з Ісідою Міцунарі. У двох осацьких кампаніях (1614, 1615) Токуґаві вдалося остаточно ліквідувати Тойотомі та об'єднати країну.