Піднебесна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Піднебесна (кит.天下 tiān-xià - тянь ся, "під Небом") - термін китаєцентричної філософії, під яким розуміється весь світ, тобто все, що є "під Небом". У широкому сенсі цього слова розуміється безмежний, а у вузькому сенсі - певний географічний обмежений простір. Термін застосовувався для позначення певної системи цінностей і порядку, об'єктами яких є територія, народ чи держава. Відповідно, поняття "Світ" об'єктивно існує поза "світоглядом", а поняття "Піднебесна" суб'єктивно реалізується саме через "світогляд" як систему цінностей і порядку.
Зміст |
[ред.] Визначення і особливості
Поняття "Піднебесна" виникло у Китаї, але згодом поширилось на території, які зазнали впливу китайської політичної думки.
[ред.] Китай
В Китаї "Піднебесна" є простором, в якому панує універсальна система китайських цінностей і порядку, котру очолює голова китайської правлячої династії — імператор. Центром "Піднебесної" є "Серединна держава", або, точніше, "Центральна країна" (中国) — цивілізований Китай. Довкола цього центру розташовані країни "чотирьох сторін світу" (四方) — "варварів" Сходу(夷), Півночі (狄), Півдня (蛮) та Заходу (戎). Завданням імператора є зберігання миру у "Піднебесній" шляхом поширення китайської системи цінностей у середовище "варварів". Остаточна мета — тотальна "китаїзація" і розширення кордонів "Центральної країни" до меж існуючого світу. Ця мета розглядається як благо, бо надає "варварським" народам і державам доступ до досягнень китайської цивілізації.
[ред.] Японія
В Японію поняття "Піднебесна" проникло у VI столітті в епоху курганів. Задля встановлення дипломатичних і торгівельних відносин з Китаєм необхідно було визнавати свою підлеглість від останнього, тобто бути складовою китаєцентричної "Піднебесної", і японські правителі добровільно стали данниками китайських імператорів. Однак з VII століття японці створили власну концепцію "Піднебесної", подібну до китайського варіанту.
Згідно цієї концепції центром "Піднебесної" є держава Ямато, пізніше переіменована на "Японію(Ніхон/Ніппон)", на чолі з "небесним монархом" тенно (天皇 - сучасний переклад цього слова - "імператор"). Підкорені, але не асимільовані землі Східної Японії (район сучасного Токіо) складають простір "зовнішніх васалів". Райони Північно-Східного Хонсю та Півдня Кюсю, а також країни поза Японським архіпелагом (за виключенням Китаю) є "дикими землями варварів" і потенційними "країнами-данниками".
Створення японської концепції "Піднебесної" і проголошення японського монарха "небесним" викликало обурення китайського "Сина Неба" у 607 році. Це призвело до поступової стереотипізації Японії як країни-ізгоя Східно-азійського китаєцентричного ареалу.
З 9 століття контакти з континетом скоротилися і вплив Китаю на Японські острови зменшився. Поняття "Піднебесна" в Японії майже вийшло з ужитку. Однак у XII столітті воно знову з'явилося у лексиці завдяки розвитку самурайської політичної думки. Нова концепція розглядала сукупність усіх японських земель, які були залежних від сьоґунів, як "Піднебесну".
У середньовіччі японську столицю Кіото також називали Піднебесною. Подібне вживання цього слова було пов'язане з імператором, центром японської Піднебесної, резиденція якого знаходилася у цьому місті.
[ред.] Корея
Історичні держави Корейського півострова практично не виробили власної концепції "Піднебесної" на зразок японців. Корейці прагнули бути "цивілізованною країною" і тому тривалий час, аж до кінця 19 століття, були складовою китаєцентричного "світового порядку". Певні спроби створити незалежні "Піднебесні" мали місце в трьох королівствах - Когурьо, Пекче і Сілла (4-7 століття). Проте вони зазнали краху із поширенням в Кореї конфуціанства, а саме чжусіанства, яке критикувало "варварські", тобто не-китайські, проекти "Піднебесної". Чжусіанство запропонувало концепцію "малої серединної держави" (小中華), яка дозволила корейським правителям визнавати свою залежність від Китаю, але, водночас, вважати себе другим "центром цивілізації". Із завоюванням Китаю маньчжурами у 17 столітті корейські інтелектуали висунули тезу, що саме Корея є спадкоємцем китайської системи цінностей, а відповідно "культурним центром" Східно-Азійського регіону.
[ред.] В'єтнам
Поняття оригінальної "Піднебесної" у В'єтнамі з'явилося у 13 столітті за правління династії Нха Тран (陳朝, 1225-1400) і було пов'язане з намаганнями уряду протиставити власну політичну ідеологію китаєцентричній. Центром в'єтнамської "Піднебесної" було королівство Тран, а також землі району Куньнан на півдні Китаю, які розглядалися як тимчасово втрачені території. Китайці визначалися як агресивні "варвари", а племена Індокитаю, які сплачували данину в'єтнамській династії, як "зовнішні васали" і "данники".
[ред.] Кочові народи
Концепція "Піднебесної" у кочовиків пов'язана із традиційним віруванням у "тенгрі", яке є аналогом китайського Неба "тянь". Згідно релігійних уявлень кочових народів Північної і Середньої Азії, тенгрі є верховним божеством і творцем усього існуючого. Для керування людьми воно посилає на землю героїв — "синів тенгрі" (відповідник китайського "сина Неба"). "Сини тенгрі", до яких відносять гунського Чань Ю та монгольського Чингісхана, та їх підконтрольні землі є центральними елементами "Піднебесної" кочових народів.
Завоювання монголами Китаю у 13 столітті спричинило симбіоз китаєцентричних уявлень про світовий пороядок з кочовими віруваннями про тенгрі. Особливістю цього симбіозу була ліквідація поняття "варвари". Центром "Піднебесної" визначався Великий хан, він же імператор Китаю.
З роздробленням Імперії Монголів трансформовані уявлення про "Піднебесну" успадкували імперія Юань та ряд монгольских орд.
[ред.] Джерела та література
- 溝口雄三ら編『中国思想文化事典』東京大学出版会、2001年
- 倉本一宏著「大和王権の成立と展開」（『新体系日本史1 国家史』山川出版社、2006、所収）
- 林屋辰三郎著『日本の歴史12 天下一統』中央公論社、1966年
- 玉懸博之著『日本中世思想史研究』ぺりかん社、1998年
- 水林彪ら編『新 体系日本史2 法社会史』山川出版社、2001年
- 藤原利一郎著「ヴェトナム諸王朝の変遷」（『岩波講座世界歴史12 中世6』岩波書店、1971年、所収）
- 山内弘一著『世界史リブレット67 朝鮮から見た華夷思想』山川出版社、2003年
- 杉山正明著『モンゴル帝国と大元ウルス』京都大学出版会、2004年
- 濱下武志著『朝貢システムと近代アジア』岩波書店、1997年
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — Київ: Либідь, 1997. - 464с
