Шанкара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Статті на тему
Індуїзм

Aum

Історія ·  Пантеон

Вайшнавізм ·  Шайвізм
Шактизм ·  Смартизм

Дхарма ·  Артха ·  Кама
Мокша ·  Карма ·  Самсара
 ·  Яджня ·  Мантра
Йога ·  Тантра · Бгакті ·  Бгакті-йога · Майя
Пуджа ·  Мандір ·  Санскрит ·  Тримурті

Веди ·  Упанішади
Рамаяна ·  Махабхарата
Бгаґавад-Ґіта ·  Пурани
 ·  Веданґа
інші

Близькі теми

Космологія
Філософія
Міфологія
Індуїзм за країнами
Ґуру і святі
Календар ·  Свята Термінологія
Аюрведа ·  Джйотиша

Портал «Індуїзм» Hindu swastika

Мурті Аді Шанкара в Майсорі

Шанкара (Аді Шанкара санскр. आदि शंकर, aːd̪i ɕəŋkərə, Шанкарачар'я) (788820) - також відомий як Шанкара Бхагаватпадачар'я (Śaṅkara Bhagavatpādācārya IAST) і Аді Шанкарачар'я (Ādi Śaṅkarācārya IAST) — індійський філософ, що консолідував доктрину Адвайта-веданта, найвпливовішу школу веданти.

Діяльність[ред.ред. код]

Його вчення засновувалося на єдності дживи (душі) і Брахми, де Брахма розглядався як Нірґуна Брахма, тобто без атрибутів. Аді Шанкара походить з міста Каладі, сучасний штат Керала.

Шанкара подорожував всією Індією та іншими районами Південної Азії, де поширював свою філософію за допомогою дебатів з місцевими мудрецями. Він ввів до індуїзму ідею монастиря (матха), запозичену з буддизму, та заснував чотири таких монастирі, що стали центрами паломництва й допомогали підтримці і поширенню ідей адвайта-вендата. Він широко пропагандував монастирське життя, посилаючись на Упанішади і Брахма-сутру, але сперечаючись з традицією Міманса, що пропагандувала дуже чіткі ритуали та монастирські правила. Шанкара повністю посилався на Упанішади, особливо стосовно Брахми. Його твори санскритом, всі з яких зберілися до наших днів, описують ідею адвайти (неподвійності). Також він написав коментарі щодо ведичного канону (Брахма-сутра), основних Упанішад і Бхаґавад-Ґіти. Також Аді Шанкара вважається засновником ордена Дашанамі Сампрадая та традиції поклоніння Шанмата.

Твори і переклади[ред.ред. код]

Коментарі:

* Шанкара. Вибрані коментарі на Брахма-Сутри Бадараяни. Пер. з санскр., вступлю. і коммент. Н. В. Ісаєвої. М., 1993.
* Шанкара. «Брахма-сутри». Коментар Шанкар. Глава II, розділ III / Пер. Н. В. Ісаєвої // Степанянц М. Т. Східна філософія. Вступний курс. Вибр. тексти. М., 1997.
* Коментар Шанкар до Брахмасутрам (публікація 1 сутри) // Народи Азії та Африки. 1983. № 4.
  • Коментарі до Бріхадараньяка-, Чхандог'я-, Айтарея-, Тайттірія-, Кена-, Іша-, Катха-, Мундака-, Шветашватара-і Прашна- Упанішадах.
  • Коментар до «Бхагавад-гіти».
  • Коментар до «Мандука-Карика» Гаудапада.

Трактати:

  • «Упадешасахасрі» («Тисяча настанов»)
  • Шанкара. Незаочное осягнення ["Апарокша анубхуті"] / Набере. стаття і пер. з санскриту Д. Б. Зільбермана // Питання філософії. 1972. № 5. С. 109-116.
  • Шанкара. Атма-бодхі; Вівека-чудамані; Таттва-бодхі. М.: Майя, 1992. - (Відтворення трьох брошур, виданих у 1912 році.)
* Шанкара. Атмабодха / Пер. А. Я. Сиркина // Антологія світової філософії. Т. 1, ч. 1. М., 1969.
  • Шанкарачар'я, Шрі Ланки. П'ятиричної; Шлях до скоєного самопізнання; Роз'яснення вислови / Пер. з санскриту. СПб.: Т-во Рамакрішни, 1994. 143 с.
  • Шанкарачар'я. Сім трактатів / Пер. з санскриту А. Адамковой. СПб.: Т-во «Адіті»; Т-во Рамакрішни, 1999. 213 с.

Література[ред.ред. код]

  • Ісаєва Н. В. Концепція індивідуальної душі в коментарях Шанкар на «Брахма-сутри» // Давня Індія. Мова, культура, текст. М., 1985.
  • Ісаєва Н. В. Полеміка Шанкар з сарвастівади // Раціоналістична традиція і сучасність. Індія. М., 1988.
  • Мезенцева O.B. Концепція «ілюзорності світу» Шанкар і неоведантізме // Раціоналістична традиція і сучасність. Індія. М., 1988.
  • Ісаєва Н. В. Шанкара і буддисти в «Коментарі на" Брахма-сутру "» // Буддизм: Історія та культура. М., 1989.
  • Ісаєва Н. В. Шанкара і індійська філософія. М., 1991.
  • Ісаєва Н. В. Вчення Шанкар: Брахман як погляд і хвіст (на матеріалі коментаря Шанкар до «Брахма-сутра» Бадараяни II 12-19) // Історія філософія № 7. М., 2000. С. 39-69.
  • Шохін В. К. Шанкара і категоріальна система вайшешика («діалог» несумісних онтологій) // Історико-філософський щорічник 2005. М., 2005. C. 386-405.
  • Bernhard Barzel. Mystique de l'ineffable dans l'hindouisme et le christianisme, Çankara et Eckhart. 1982.
  • John A. Taber. Transformative philosophy. A study of Sankara, Fichte and Heidegger. 1983.
  • Thomas Puttanil. A comparative study on the theological methodology of Irenaeus of Lyon and Sankaracharya. 1990.
  • Bosco Correya: Heidegger and Sankara. A comparative study of «Thinking of being» and «Advaita». Kalamassery, Kerala, India. 2003.

Примітки[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]