Юозас Каросас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юозас Каросас
лит. Juozas Karosas
Основна інформація
Дата народження 16 липня 1890(1890-07-16)[1]
Місце народження Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія
Дата смерті 6 червня 1981(1981-06-06)[1] (90 років)
Місце смерті Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання Цвинтар Антакалніса
Громадянство Литва і СРСР
Професії композитор, хормейстер, органіст, музичний педагог
Інструменти орган[d]
Нагороди

Юозас Юргіо Каросас (лит. Juozas Jurgio Karosas; 4 липня (16 липня) 1890, с. Спрагуйчо, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія, сьогодні Анікщяйський район, Литва — 6 червня 1981, Вільнюс, Литовська РСР, сьогодні Литва) — литовський композитор, диригент, органіст і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1912 році брав уроки у Юозаса Груодіса. У 1915 році співав у хорі Юрія Агренєва-Слов'янського (Москва). У 1927 році закінчив Ризьку консерваторію у Язепса Вітолса (композиція), Петеріса Йозууса (орган) і Еміля Купера (диригування). До 1930 року — хормейстер і органіст в Ризі. У 1930—1937 роках — диригент симфонічного оркестру радіо і хору товариства «Дайна» (Каунас). У 1937—1939 роках — директор музичного училища в Клайпеді, в 1939—1945 роках — директор музичного училища в Шяуляї, в 1945—1956 роках — директор і викладач Клайпедського музичного училища і Клайпедського педагогічного інституту. З 1956 року — викладач Литовської консерваторії (Вільнюс), з 1965 року — доцент, а з 1977 року — професор. З 1950 року — один з головних диригентів республіканських свят пісень. Виступав в періодичній пресі з питань музики. Займався обробкою литовських народних пісень.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Його ім'я носить музична школа в Клайпеді.
  • В садибі, де народився композитор, влаштований музей.

Твори[ред. | ред. код]

  • ораторія «Праця і світ» (1950)
  • ораторія «Здобута свобода» (на вірші Едуардаса Межелайтіса, 1961)
  • кантата «Вінок Іллічу» (на вірші Стасіса Жлібінаса, 1969)
  • балада Визволителям (на вірші Бронюса Мацкявичюса, 1967)
  • вокально-симфонічна поема «Балада про визволителів» (1967)
  • «Литовська рапсодія» (1936)
  • симфонічна увертюра «До роботи» (1937)
  • симфонічна сюїта з 6 литовських народних танців (1945)
  • симфонічна сюїта «Букет квітів» (1949)
  • «Увертюра до 30-річчя Жовтневої революції» (1947)
  • симфонічна поема з хором «За мир» (1950)
  • симфонічна поема «Саломея Неріс» (1958)
  • симфонічна поема «Святковий Вільнюс» (1970)
  • «Ода Великому Жовтню» (1967)
  • симфонія № 1 (1949)
  • симфонія № 2 (1954)
  • концерт для фортепіано з оркестром (1947)
  • 3 концерти для скрипки з оркестром (1947, 1969, 1971)
  • 2 концерти для віолончелі з оркестром (1948, 1964)
  • концерт для альта і струнного оркестру (1963)
  • «Рапсодія-поема» (1957)
  • «Сюїта з литовських народних пісень» для струнного оркестру (1940)
  • 2 увертюри для духового оркестру (1966, 1968)

Літературні твори[ред. | ред. код]

  • Дорогою звуків. — Каунас, 1937. (лит.)
  • Пройдений шлях. — Вільнюс, 1976. (лит.)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Указ Президиума Верховного Совета СССР от 14 июля 1980 года № 2488—Х «О награждении композитора Каросаса Ю. Ю. орденом Дружбы народов» // «Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик». — № 30 (2052) от 23 июля 1980 года.

Література[ред. | ред. код]

  • Музичний енциклопедичний словник / Гол. ред. Г. В. Келдиш. — М .: Радянська енциклопедія, 1990. — с. 239 — ISBN 5-85270-033-9
  • Гаудрімас Ю., Музична культура Радянської Литви. 1940—1960. — Л., 1961.
  • Gaudrimas J., Is lietu viu muzikines kulturos istorijos, (kn.) 2-3. — Vilnius, 1958—1964, Vilnius, 1967. (лит.)
  • Шпігельглазас Ю., Юозас Каросас. — Вільнюс, 1967. (лит.)

Посилання[ред. | ред. код]