Юпітер п'ять

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юпітер п'ять
Форма оповідання
Автор Артур Кларк
Країна  Велика Британія

«Юпітер п'ять» («Юпітер п'ятий», «Юпітер-5», англ. Jupiter Five) — це науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, яке вперше було опубліковано в журналі If у 1953 році.[1] Воно знову з'явилося в збірнику коротких оповідань Кларка «Досягти завтра» в 1956 році і розповідає про виявлення і дослідження старого космічного корабля за межами Сонячної системи.

Сюжет[ред. | ред. код]

Професор Форстер — видатний вчений в експедиції на космічному кораблі «Арнольд Тойнбі». Він визначає, що самий внутрішній супутник Юпітера, Юпітер V, є припаркованим космічним кораблем з «X Культури», древньої раси рептилій за межами Сонячної системи. Культура X співіснувала з комахами-марсіанами і розселила менш кам'янисті планети і місяці по всій Сонячній системі, крім Місяця ЗЕМЛІ. Виявлено, що Юпітер V є металевим сферичним транспортним засобом діаметром 30 кілометрів. Він містить художню галерею з мільйонами експонатів. Одним з предметів мистецтва є зображення члена Культури X, яке Форстер охрестив «Послом».

Стає ясно, що «Посол» був призначений виключно для людства. Культура X передбачила, що розумне життя буде розвиватися на Землі і в кінцевому підсумку досягне космічного польоту; статуя — це повідомлення-привітання і добра воля, що охоплює прірву часу між древнім зникненням її творців і прибуттям космічних мандрівників з Землі.

Приходить науковий співробітник Рендольф Мейс зі своїм пілотом і секретарем. Форстер використовує лазівку в космічному праві і заявляє про свої права на порятунок Юпітера V від імені Всесвітньої наукової організації. Мейс намагається вкрасти «Посла» та інші предмети мистецтва, але Форстер повертає товариша Мейса проти нього, змушуючи його повернути вкрадені речі.[2]


Роль оповідання у творчості Кларка[ред. | ред. код]

За словами Дейвіда Н. Самуельсона, «Юпітер п'ять» належить до «нечисленних спроб Кларка у жанрі мелодрами», як і його короткі твори «Зрив напруги» (1949) і «Ангел-охоронець» (1950).[3] Таким чином, оповідання являє собою один з небагатьох випадків, коли Кларк подолав своє «небажання розповідати традиційну історію пригодницького бойовика у целюлозній традиції» через «свої літературні уподобання і бажання применшити бездумний романтизм, очевидний у таких оповіданнях».[3] The work is of a rather insignificant literary meaning.[прояснити][3]

Вплив[ред. | ред. код]

Ідея артефакту, який космічна інопланетна раса залишила для людей, щоб вони знайшли його після того, як почнуть космічні польоти, також з'явлається в оповіданні 1948 року «Страж» (опубліковане 1951) про відкриття стародавнього артефакту на Місяці, що стало основою для «Космічної Одіссеї 2001 року», роману 1968 року та фільму, створених у партнерстві з режисером Стенлі Кубриком. Проте тут виводиться з сюжету (як у «Стражі») або прямо зазначається (як в «Одіссеї»), що артефакти слугують попередженням про те, що люди уже в космосі.

У ранніх чернетках роману 2001 року місяць Юпітер V був місцем розташування Зоряних Воріт, замість Япета, як у фінальній версії роману, з поясненням, що Юпітер V штучно виготовили і вивели на його точну орбіту будівельники Зоряних Воріт.[4]

Оповідання «Юпітер п'ять» надихнуло Пола Пройса на створення книги «Діамантовий місяць», п'ятого роману у серії «Венера прайм».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Arthur C. Clarke: Reach for Tomorrow. Ballantine Books, New York 1956, p. IV
  2. Arthur C. Clarke: Reach for Tomorrow. Ballantine Books, New York 1956, p. 128-160
  3. а б в David N. Samuelson: Arthur C. Clarke (1917–). In: Richard Bleiler (ed.): Science Fiction Writers. Critical Studies of the Major Authors from the Early Nineteenth Century to the Present Day. Charles Scribner's Sons, New York 1982, p. 315
  4. Arthur C. Clarke, The Lost Worlds of 2001, pp. 165-73.