Місяць (супутник)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|
|
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | |
| Відкривач(і) | |
| Планета | Земля |
| Номер | 1 |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 384 399 км |
| Перицентр | 363 104 км |
| Апоцентр | 405 696 км |
| Орбітальний період | 27.321 582 доби діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0.054 9 |
| Фізичні характеристики | |
| Середній радіус | 1 737.10 км |
| Площа поверхні | 3.793 × 107 км² |
| Об'єм | 2.195 8 × 1010 км³ |
| Маса | 7.347 7 × 10²² кг |
| Друга космічна швидкість | 1.022 км/с |
| Альбедо | 0.12 |
| Температура поверхні | 220К (на екваторі) К |
| Атмосфера | |
| Інші позначення | |
Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля.
Римляни називали супутник Землі Луною (Luna), греки — Селеною (Σελήνη), давні єгиптяни — Іях.
Зміст |
[ред.] Планетарні характеристики
- Радіус = 1 738 км
- Велика піввісь орбіти = 384 400 км
- Орбітальний період = 27,321661 діб
- Ексцентриситет орбіти = 0,0549
- Нахил орбіти екватора = 5,16
- Температура поверхні = від −160° до +120 °C
- Доба = 708 годин
- Відстань до Землі = 384400 км
Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий найяскравіший об'єкт на небі після Сонця. Оскільки Місяць обертається по орбіті навколо Землі з періодом в один місяць, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними новими місяцями становить 29,5 днів (709 годин).
Хоча Місяць і обертається навколо своєї осі, він завжди звернений до Землі одним і тим же боком. Річ у тім, що Місяць робить один оберт навколо своєї осі за той самий час (27,3 діб), що й один оберт навколо Землі. А оскільки напрям обох обертань збігається, його протилежний бік з Землі побачити неможливо. Проте, оскільки обертання Місяця навколо Землі по еліптичній орбіті відбувається нерівномірно, з Землі можна спостерігати 59% місячної поверхні.
[ред.] Фази Місяця
Місяць не є самосвітним тілом, як і всі планети. Спостерігати його можна лише настільки, наскільки він освітлюється Сонцем. Через особливості руху Місяць завжди освітлюється Сонцем тільки з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину по-різному. Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі, Місяця й Сонця.
Молодик – фаза, коли місяць знаходиться між Землею і Сонцем. У цей момент він невидимий для земного спостерігача.
Повня – протилежна точка орбіти Місяця, у якій його освітлена Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві повністю.
Проміжні фази – положення Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить більшу або меншу частину освітленої півкулі, їх називають чвертями.
[ред.] Вплив Місяця на припливи і відливи
Гравітаційні сили між Землею і Місяцем викликають деякі цікаві ефекти. Найвідоміший з них — морські припливи і відливи. Гравітаційне тяжіння Місяця сильніше на тому боці Землі, яка звернена до Місяця, і слабше на протилежному боці. Тому поверхня Землі, і особливо океани, витягуються в напрямку до Місяці. Якби ми подивилися на Землю збоку, ми побачили б дві опуклості, і обидві вони спрямовані у бік Місяця, але перебувають на протилежних сторонах Землі. Цей ефект набагато сильніший в океанській воді, ніж у твердій корі, тож опуклість води більша. А позаяк Земля обертається набагато швидше, ніж Місяць переміщується за своєю орбітою, переміщення опуклостей навколо Землі раз за день дає дві вищих точки припливу у день.
[ред.] Дослідження Місяця
Винахід телескопів дозволив розрізняти менші деталі рельєфу Місяця. Першу місячну карту склав Річчіолі в 1651 році, він же дав назву найбільшим кратерам. Слідом за ним займалися картографією Місяця Ньютон і Гершель, карта стала докладнішою, оскільки поліпшилася техніка спостереження.
З початком космічної ери кількість знань про Місяць значно збільшилася. Став відомий склад місячного ґрунту, вчені навіть отримали його зразки, складена карта зворотного боку.
Вперше Місяць відвідав радянський космічний корабель Луна-2 13 вересня 1959 року.
Вперше астрономам вдалося заглянути на зворотний бік Місяця в 1959, коли радянська станція Луна-3 пролетіла над ним і сфотографувала невидиму з Землі частину її поверхні. Зворотний бік Місяця являє собою ідеальне місце для астрономічної обсерваторії. Розміщеним тут оптичним телескопам не довелося б пробиватися крізь щільну земну атмосферу. А для радіотелескопів Місяць послужив б природним щитом із твердих гірських порід завтовшки 3500 км, який надійно прикрив би від будь-яких радіоперешкод із Землі.
На початку 1960-х років було очевидно, що в освоєнні космосу США відстає від СРСР. Джон Кеннеді заявив — висадка людини на Місяць відбудеться до 1970 року. Для підготовки до пілотованого польоту NASA виконало кілька космічних програм: «Рейнджер» — фотографування поверхні, «Сервейор» (1966—1968) — м'яка посадка і зйомки місцевості і «Лунар орбітер» (1966—1967) — детальне зображення поверхні Місяця.
Сама програма пілотованого польоту на Місяць називалася Космічна програма «Аполлон». Місяць — єдине позаземне тіло, на якому побувала людина. Перша посадка сталася 20 липня 1969 року; остання — у грудні 1972 року. Місяць є також єдиним небесним тілом, зразки якого були доставлені на Землю.
СРСР відповів відправкою на Місяць двох радіокерованих самохідних апаратів, «Луноход-1» у листопаді 1970 року і «Луноход-2» у січні 1973.
Після закінчення радянської космічної програми «Луна» і американської Космічна програма «Аполлон» дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів було практично припинено. Але на початку XXI століття Китай опублікував свою програму освоєння Місяця, що включає, крім доставки місяцеходу (в 2011 році) і відправки ґрунту на Землю (2012), ще й будівництво населених місячних баз (2030). Вважається, що це змусило інші космічні держави знову розгорнути місячні програми. Так, наприклад, ЕКА 28 вересня 2003 запустило перший місячний зонд «Смарт-1», а Джордж Буш 14 січня 2004 оголосив, що в плани США входить створення нових пілотованих космічних кораблів, здатних доставити людей на Місяць, з метою закласти до 2020 року перші місячні бази.
Сьогодні дослідникам доступно 382 кг місячного ґрунту, зібраного в ході здійснення проекту "Аполлон" (1969-1972 рр.) і бл. 300 г ґрунту, доставленого радянськими автоматичними станціями Луна-16, Луна-20 і Луна-24. Цей ґрунт являє собою бл. 2200 різних зразків з дев'яти місць Місяця. Близько 45 кг зразків NASA безкоштовно передало в ряд науково-дослідних організацій у США та в інших країнах. Зразки для дослідження може отримати будь-яка наукова установа, що складе обґрунтовану заявку.
На початку ХХІ ст. програми дослідження Місяця активізувалися. Про свої плани створити орбітальну навколомісячну станцію заявили ряд країн, зокрема США, Китай, Індія, Росія, Японія. Міжнародний космічний консорціум планує зробити це до 2010 р. Фахівці прогнозують, що у 2012 р. настане час масового запуску автоматизованих місяцеходів, а до 2015 р. буде створено докладну карту корисних копалин Місяця. У 2020 р. планується послати на Місяць пілотну експедицію і розпочати будівництво населеної місячної бази, яка буде виконувати не тільки місію освоєння Місяця, але і забезпечувати полегшення польотів на Марс та інші планети Сонячної системи.
[ред.] Геологія Місяця
Завдяки своєму розміру і складу Місяць іноді відносять до планет земної групи поряд із Меркурієм, Венерою, Землею і Марсом. Тому вивчаючи геологічну будова Місяця, можна багато дізнатися про будову та розвиток Землі.
Товщина кори Місяця в середньому становить 68 км, змінюючись від 0 км під місячним морем Криз до 107 км у північній частини кратера Корольова на зворотному боці. Під корою перебуває мантія і, можливо, мале ядро з сірчистого заліза (радіусом приблизно 340 км і масою, що становить 2% маси Місяця). На відміну від мантії Землі, мантія Місяця лише частково розплавлена. Цікаво, що центр мас Місяця розміщується приблизно в 2 км від геометричного центру в напрямку до Землі. На тій стороні, яка повернена до Землі, кора тонша.
Вимірювання швидкості супутників «Лунар Орбітер» дозволили створити гравітаційну карту Місяця. З її допомогою було виявлено унікальні місячні об'єкти названі масконами — це маси речовини підвищеної щільності.
Місяць не має магнітного поля. Але деякі з гірських порід на його поверхні виявляють залишковий магнітизм, що вказує на те, що, можливо, в історії у Місяця було магнітне поле.
Не маючи ні атмосфери, ні магнітного поля, поверхня Місяця зазнає безпосереднього впливу сонячного вітру. Протягом 4 мільярдів років водневі іони з сонячного вітру занурювались у реголіт Місяця. Таким чином, зразки реголіту, доставлені Аполлоном, виявилися дуже цінними для дослідження сонячного вітру. Цей місячний водень також може бути використаний колись як ракетне паливо.
[ред.] Сейсмологія
Залишені на Місяці сейсмографи показали наявність сейсмічної активності. Через відсутність води коливання місячної поверхні тривалі за часом, можуть тривати понад годину.
Місяцетруси можна розділити на чотири групи:
- приливні, трапляються двічі на місяць, викликані впливом припливних сил Сонця і Землі
- тектонічні — нерегулярні, викликані переміщеннями в ґрунті Місяця
- метеоритні — через падіння метеоритів,
- термальні — через різкий нагрів місячної поверхні зі сходом Сонця.
[ред.] Географія Місяця
Поверхню Місяця можна розділити на два типи: дуже стара гірська місцевість з великою кількістю вулканів і відносно гладкі і молоді місячні моря. Місячні моря, які становлять приблизно 16% всієї поверхні Місяця, — це величезні кратери, що виникли в результаті сутичок з небесними тілами, які були пізніше затоплені рідкої лавою. Більша частина поверхні покрита реголітом — сумішшю тонкого пилу і скелястих уламків, отриманих із зіткнень з метеорами. З незрозумілої причини місячні моря сконцентровані на зверненій до нас стороні.
Більшість кратерів на зверненій до нас стороні називається імеменами знаменитих людей історії науки, таких як Тихо Браге, Коперник і Птолемей. Особливості ландшафту на зворотному боці мають сучасніші назви типу Аполлон, Гагарін і Корольов — в основному це російські назви, оскільки перші знімки зроблено радянським кораблем Луна-3. На додачу до цих особливостей на зворотному боці Місяця міститься величезний басейн кратерів величиною 2250 км в діаметрі і 12 км глибиною — це найбільший басейн, який з'явився в результаті зіткнення, у Сонячній системі, і знаходиться в західній частини видимої сторони (його видно з Землі), який є чудовим прикладом багато-кільцевого кратера.
Також виділяють другорядні деталі місячного рельєфу — бані, хребти, долини і тріщини, котрі називаються місячними борознами (риллами).
[ред.] Походження Місяця
До того, як вчені отримали зразки місячного ґрунту, вони нічого не знали про те, коли і як утворився Місяць. Було три принципових теорії:
- Місяць і Земля сформувалися в той самий час із газо-пилової хмари
- Місяць відколовся від Землі
- Місяць сформувався в іншому місці і згодом був захоплений Землею.
Але нова інформація, отримана шляхом детального вивчення зразків з Місяця, зокрема розподілу ізотопів, привела до наступної теорії: Земля зіштовхнулася з об'єктом розміром з Марс, (який можливо сформувався в одній з точок Лагранжа). Місяць утворився з вибитої цим зіткненням речовини. Не всі деталі цієї теорії опрацьовані, але саме вона на сьогодні має найбільше поширення.
[ред.] Міжнародно-правові проблеми освоєння Місяця
Більшість правових питань освоєння Місяця були розв'язані в 1967 році Договором про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла.
[ред.] Див. також
- Місячна програма США
- Місячна програма СРСР
- Місячна програма КНР
- Місячна програма ЄКА
- Фази Місяця
- Реголіт
- Місячні породи
- Зворотний бік Місяця
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
[ред.] Посилання
|
|||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
|||||||||
| Зірка: Сонце • Геліосфера Геліооболонка Геліопауза |
Планети ☾ = супутник(-и) ∅ = кільце (-я) |
Меркурій | Венера | Земля ☾ | Марс ☾ | ||||
| Юпітер ☾ ∅ | Сатурн ☾ ∅ | Уран ☾ ∅ | Нептун ☾ ∅ | ||||||
| Карликові планети | Церера | Плутон ☾ | Хаумеа ☾ | Макемаке | |||||
| Ерида☾ | |||||||||
| Малі тіла Сонячної системи |
Астероїди (малі планети) |
Групи і родини: Вулканоїди · Навколоземні астероїди · Пояс астероїдів Троянські астероїди · Кентаври · Троянці Нептуна · Супутники астероїдів · Метеороїди |
|||||||
| Дивись також список астероїдів, значення імен астероїдів. | |||||||||
| Транс- нептунові об'єкти |
Пояс Койпера — Плутино: Орк · Іксіон — К'юбівано: 2002 UX25 · Варуна · 1992 QB1 · 2002 TX300 · Хаумеа · Кваоар · 2002 AW197 |
||||||||
| Розсіяний диск: 2002 TC302 · 2004 XR190 · Седна | |||||||||
| Комети | Списки періодичних и неперіодичних комет · Дамоклоїди · Хмара Оорта | ||||||||
| Дивіться також астрономічні об'єкти, список об'єктів Сонячної системи і Портал:Астрономія | |||||||||
