Юстиніан Овчинников

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архієпископ Юстиніан
Архієпископ Наро-Фоминський,
вікарій Патріарха Московського та всієї Русі,
управитель Патріаршими приходами в США
5 березня 2010 — 25 липня 2014
Церква: Російська православна церква
Попередник: Іов Смакоуз тимч.управ, єп.. Каширський
Наступник: Іван Рощин
тимчасовий управитель Аргентинської та Південноамериканської єпархії
26 липня 2012 — 17 червня 2013
Попередник: Платон (Удовенко)
Наступник: Леонід Горбачов
Архієпископ Тираспольський та Дубосарський
до 25 лютого 2008 — єпископ
6 жовтня 1998 — 5 березня 2010
Попередник: Нектарій Григор'єв
Наступник: Савва Волков
Єпископ Дубосарський,
вікарій Кишинівської єпархії
1 вересня 1995 — 6 жовтня 1998
Попередник: вікаріацтво засноване
Наступник: вікаріацтво скасоване
 
Альма-матер: Іванівський державний університет
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Віктор Іванович Овчинников
Народження: 28 січня 1961(1961-01-28) (63 роки)
Костерьово, Петушинський район, Володимирська область
Батько: Іван Степанович Овчинников
Мати: Світлана Вікторівна Овчинникова
Священство: 1988
Чернецтво: 24 березня 1988
Єп. хіротонія: 1 вересня 1995

Нагороди:

Орден «Трудова слава» (Молдова)
Орден «Трудова слава» (Молдова)

CMNS: Юстиніан Овчинников у Вікісховищі

Архієпи́скоп Юстиніа́н (у світі — Віктор Іва́нович Овчи́нников; нар. 28 січня 1961, Костерьово, Володимирська область, Московщина) — резидент Московської патріархії на окупованих територіях Республіки Молдова (так звана ПМР) у ранзі єпископа. Запровадив у Тирасполі та Бендерах блюзнірський чин анафеми Гетьману Іоанну Мазепі за зразком Синодальної Московської Церкви. Також дослідник румунських громад липован. Випускник Бухарестського богословського інституту. Зараз єпископ Російської православної церкви з титулом архієпископ Елистинський та Калмицький (з 2014).

Має два громадянства — Молдови з 25 листопада 2001[1] та Російської Федерації.

Життєпис[ред. | ред. код]

1983 — закінчив історичний факультет Іванівського державного університету. Тоді ж став іподияконом єпископа Іванівського та Кінешемського Московської патріархії Амвросія Щурова.

1984 поступив до Московської духовної семінарії. 1985—1986 — відбував службу у складі большевицької армії в Читинській області. 1986—1988 — старший іподиякон ректора Московської духовної академії єпископа Дмитрівського Олександра Тимофєєва. 24 березня 1988 — пострижений в чернецтво з іменем Юстиніан.

З 1988 року, ще в часи комуністичної Румунії, навчався у Богословському інституті Бухареста, який закінчив 1992 зі ступенем магістра богослов'я; тема дипломної роботи— «Історія російських старообрядців-липован у Румунії».

1991 працевлаштований на формальну посаду референта Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату.

Архієрейство у маріонетковій ПМР[ред. | ред. код]

Архієрейські свячення прийняв з огляду на політичні інтереси Російської Федерації у Молдові, де була створена маріонеткова держава «Придністровська Молдавська Республіка (ПМР)». 1 вересня 1995 у московському Донському монастирі його зробили єпископом Дубосарським, вікаріє Кишинівської єпархії Московської патріархії. Після того, як був підготовлений ґрунт, 6 жовтня 1998 став єпископом Тираспольської та Дубосарської єпархії МП, створеної спеціально на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки.

8 березня 2009 на свято Торжества Православ'я, на замовлення московських спецслужб, запровадив блюзнірський чин анафеми Гетьмана України Іоанна Мазепи.[2] Це була «асиметрична» відповідь МЗС Російської Федерації на державне святкування в Україні 300-річчя військового союзу Шведського королівства та Гетьманщини у часи Іоанна Мазепи.

27 липня 2009 рішенням Синоду включений до складу Міжсоборної присутності[3].

Американський період[ред. | ред. код]

З 5 березня 2010 звільнений від посади управителя Тираспольської та Дубосарської єпархії і призначений управителем Патріаршими приходами в США, вікарієм Патріарха Московського та архієпископом Наро-Фоминським[4].

З 26 липня 2012 по 17 червня 2013 рішенням Синоду тимчасово керував Аргентинською та Південноамериканською єпархією.[5]

Повернення в РФ[ред. | ред. код]

25 липня 2014 призначений єпископом Елистинським у Республіці Хальмг-Танч[6]. Виключений і з Міжсоборної присутності 23 жовтня 2014 рішенням Синоду РПЦ[7]. Приводом для цього став не лише провал місції Овчиннікова у США та Південній Америці, але й звинувачення у гомосексуальності.

Твори[ред. | ред. код]

Книжки
  • Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Сборник проповедей, произнесенных в 2011—2014 годах / [ред.-сост. А. В. Алексеев]. — Элиста: Библиотека международного историко-литературного журнала «Странникъ», 2014. — 212 л. цв. ил., 20 см.[8]
  • Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Общение с паствой и обществом во время служения в Приднестровье (1995—2010) / [ред.-сост. А. В. Алексеев]. — Элиста: Библиотека международного историко-литературного журнала «Странникъ», 2015. — 168 л. цв. ил., 20 см.[9]
  • Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. По тропе воспоминаний. К 20-летию архиерейской хиротонии / Архиепископ Юстиниан (Овчинников), [ред.-сост. А. А. Федотов]. — Элиста, 2015. — 307 л. цв. ил., 21 см.[10]
  • Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Архиерейское служение на Калмыцкой земле. — Элиста, 2015. — 34 л. цв. ил., 26 см.[11][12]

Нагороди[ред. | ред. код]

Церковні[ред. | ред. код]

  • Орден преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеню (РПЦ, 2001)
  • Орден преподобного Серафима Саровського ІІ ступеню (РПЦ, 2005)
  • Орден «Різдво Христове — 2000» II ступеню (РПЦ (в Україні), 2001)
  • Орден благовірного господаря Стефана Великого І ступеню (Православн а церква Молдови, 2010)[13]
  • Орден благовірного господаря Стефана Великого ІІ ступеню (Православна церква Молдови, 2003)
  • Орден преподобного Паісія Величковського ІІ ступеню (Православна церква Молдови]], 2005)[14]
  • Орден святителя Інокентія Московського ІІ ступеню (РПЦ, 2011)[15]
  • Орден «За заслуги перед Православною церквою Казахстана» (Казахстанський Митрополичий Округ, 2012)[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (рос.) Юстиниан (Овчинников). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 грудня 2015.
  2. ↑ (рос.) Архиепископ Юстиниан возгласил анафему гетману Мазепе
  3. ↑ (рос.) Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви
  4. ↑ (рос.) Журналы заседания Священного Синода от 5 марта 2010 года. Журнал№ 5
  5. ↑ (рос.) Журналы заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года (Журнал № 68)
  6. ↑ (рос.) Журналы заседания Священного Синода от 25 июля 2014 года (Журнал № 66)
  7. ↑ (рос.)Как изменился состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви? | Православие и мир
  8. ↑ В ЭЛИСТЕ СОСТОЯЛАСЬ ПРЕЗЕНТАЦИЯ СБОРНИКА ПРОПОВЕДЕЙ АРХИЕПИСКОПА ЮСТИНИАНА. 27 ноября 2014 года. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 24 грудня 2015.
  9. ↑ В ЭЛИСТЕ СОСТОЯЛАСЬ ПРЕЗЕНТАЦИЯ СБОРНИКА ПРИДНЕСТРОВСКИХ ПРОПОВЕДЕЙ АРХИЕПИСКОПА ЮСТИНИАНА. 1 июня 2015 года. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 24 грудня 2015.
  10. ↑ В ЭЛИСТЕ СОСТОЯЛАСЬ ПРЕЗЕНТАЦИИ КНИГИ АРХИЕПИСКОПА ЮСТИНИАНА «ПО ТРОПЕ ВОСПОМИНАНИЙ». 28 августа 2015 года. Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 24 грудня 2015.
  11. ↑ ЭЛИСТИНСКАЯ ЕПАРХИЯ ВЫПУСТИЛА БУКЛЕТ В ЧЕСТЬ ГОДОВЩИНЫ ПРЕБЫВАНИЯ АРХИЕПИСКОПА ЮСТИНИАНА В КАЛМЫКИИ. 29 августа 2015 года.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  12. ↑ Архиепископ Элистинский и Калмыцкий Юстиниан. Архиерейское служение на Калмыцкой земле. Электронная версия (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 24 грудня 2015.
  13. ↑ (рос.) Управляющий Патриаршими приходами в США награждён высшим орденом Православной Церкви в Молдове
  14. ↑ (рос.) Святейший Патриарх Алексий II наградил орденом преподобного Серафима Саровского, II степени, епископа Тираспольского и Дубоссарского Юстиниана. 5 сентября 2005 года.
  15. ↑ (рос.) Патриаршее поздравление архиепископу Наро-Фоминскому Юстиниану с 50-летием со дня рождения. 28 января 2011 года.
  16. ↑ (рос.) Праздник Собора новомучеников и исповедников Казахстанских в Астане. 16 сентября 2012 года.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юстиніан_Овчинников&oldid=41929628