Ядерна валіза (Росія)
«Ядерна валіза» — пристрій, що зберігає коди для приведення в дію ядерного арсеналу Російської Федерації, яка завжди знаходиться у вищих політичних та військових керівників держави.
За допомогою «ядерної валізки» здійснюється зв'язок з ракетними військами стратегічного призначення (РВСП).
Система «Казбек»[ред. | ред. код]
«Ядерна валізка» президента Російської Федерації є портативним абонентським терміналом (шифр «Чегет») автоматизованої системи управління (АСУ) стратегічними ядерними силами «Казбек». Цю систему створили в НДІАА[1], який очолював академік Володимир Семеніхін . Головний конструктор цього виробу Микола Дев'янін[2]. Методику роботи з валізкою при переміщеннях в пішому режимі, в автомобілі, літаку, правила обладнання місць постійного перебування глави держави, а також те, як повинна застосовуватися валізка, якою апаратурою має бути укомплектована, скільки осіб матимуть доступ до системи, розробив конструктор однієї з підсистем АСУ, лауреат Державної премії Валентин Голубков[3].
Система була введена в експлуатацію у 1983 році. Першим керівником Союзу РСР, якого стали супроводжувати офіцери з «ядерною валізкою», став у 1984 році Костянтин Черненко[3].
«Ядерні валізки» (плюс резервні) знаходяться у Верховного Головнокомандувача, міністра оборони та начальника Генерального штабу. Ключ від «ЯВ» зберігається у офіцера-оператора. Система буде приведена в дію лише якщо будуть отримані закодовані підтвердження від двох з них. Резервні «ЯВ» зберігаються у встановленому місці.
Незважаючи на те, що офіцер, що носить «валізу», належить до військ зв'язку, він завжди одягнений у форму одягу офіцера військово-морського флоту. Це зроблено для того, щоб він найкраще виділявся серед інших осіб під час перебування президента у місцях масового скупчення людей. Сама «валіза» має зовнішній вигляд звичайного портфеля-дипломата[4][5].
Служба, пов'язана з «ядерною валізкою», перебувала у віданні 9-го напряму Генерального штабу ЗС СРСР[6].
Одним із керівників створення першої «ядерної валізки» в СРСР був генерал-полковник Іван Ніколаєв.
Передача президентської «ядерної валізки» в Росії[ред. | ред. код]
- 25 грудня 1991 року о 19:38 президент СРСР Михайло Горбачов перед зверненням по телебаченню про складання президентських повноважень передав «ядерну валізку» президентові Росії Борису Єльцину, після чого прапор над Кремлем був змінений з радянського на російський[3][7].
- Офіційно було повідомлено, що в 1996 році на час операції на серці Борис Єльцин передав «ядерну валізку» голові уряду Віктору Черномирдіну[8]. Проте, як розповів колишній заступник начальника Служби безпеки президента Геннадій Захаров, Борис Єльцин не передавав «ядерну валізку» Віктору Черномирдіну. Офіцери-«носильники» просто сиділи у вестибюлі лікарні, і як тільки Борис Миколайович прийшов до тями, «ядерну валізку» внесли до його палати[9].
- 31 грудня 1999 року Борис Єльцин, оголосивши по телебаченню про свою відставку з посади президента Російської Федерації, призначивши Голову Уряду Росії Володимира Путіна виконуючим обов'язки президента Російської Федерації, у тому числі передав йому і «ядерну валізу».
- 7 травня 2008 року «ядерна валізка» була передана на той час чинним Президентом Росії Володимиром Путіним наступному Президентові Росії Дмитру Медведєву в день його інавгурації[10][5].
- 7 травня 2012 року «ядерну валізку» було передано на той час чинним Президентом Росії Дмитром Медведєвим знову обраному Президентом Росії Володимиру Путіну в день його інавгурації[3]
Ядерна валізка Росії в мистецтві[ред. | ред. код]
- Художній фільм «Будь клмітливим».
- Художній фільм «Солт».
- Художній фільм «Форсаж 8».
- Художній фільм «Місія нездійсненна: Протокол Фантом».
- Відеогра «Hitman 2».
- Відеогра «Battlefield 3».
- Пісня групи «Крематорій» — «Чемодан Президента».[11]
Ядерна валізка СРСР / Росії в літературі[ред. | ред. код]
- Буніч І. Л. Кейс президента. — СПб.: Шанс, 1993.
Див. також[ред. | ред. код]
- Ядерна валізка президента США
- Листи останньої надії
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НИИ автоматики отмечает полувековой юбилей. PC Week. 10 грудня 2002. Процитовано 14 липня 2015.
- ↑ Институт автоматики и вычислительной техники Московского энергетического института (технического университета) (1958—2008) / под ред. В. П. Лунина, О. С. Колосова. — М.: Издательский дом МЭИ, 2008. — 256 с., ил. ISBN 978-5-383-00311-4.
- ↑ а б в г Баранец, Виктор Николаевич (6 червня 2014). Приключения ядерного чемоданчика. Комсомольская правда. Процитовано 21 липня 2018.
- ↑ Игорь Сергеев передал Сергею Иванову ядерный чемоданчик (рос.). NEWSru.com. 29 березня 2001. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 25 листопада 2015.
- ↑ а б Гусев, Анатолий (7 травня 2008). «Ядерный чемоданчик» сменил хозяина. Интерфакс. Процитовано 21 липня 2018.
- ↑ Документальный фильм «30 лет без Союза». ТВ-канал «Россия-1», эфир от 05.12.2021
- ↑ Соколов М. Ю.[ru]В 19.38 московского времени // Эксперт, № 48 (542) 25.12.2005
- ↑ Путин не отдал Фрадкову «ядерную кнопку» // Русская служба Би-би-си, 17.08.2005
- ↑ Джемаль О. Г. С чемоданчиком в руках // Совершенно секретно — Версия, 29.12.2004
- ↑ Дмитрий Медведев добрался до чемоданчика. До него это делали Черненко, Горбачев, Ельцин и Путин. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 7 травня 2008.
- ↑ Крематорий «Чемодан президента» (видео)
Посилання[ред. | ред. код]
- В чиїх руках «кнопка»?
- На ядерну валізку міністра оборони РФ напав бездомний кіт
- Буш привезе з собою до Москви ядерну валізку
- Ядерну валізу першого президента Росії виставили в Єльцин-центрі
