Ядерна валіза (Росія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ядерна валізка», 1990-і роки. Експонат у музеї Б. Єльцина в Єльцин-центрі, переданий у музей Адміністрацією Президента РФ у 2014 році
«Ядерна валізка», 1990-і роки

«Ядерна валіза» — пристрій, що зберігає коди для приведення в дію ядерного арсеналу Російської Федерації, яка завжди знаходиться у вищих політичних та військових керівників держави.

За допомогою «ядерної валізки» здійснюється зв'язок з ракетними військами стратегічного призначення (РВСП).

Система «Казбек»[ред. | ред. код]

Церемонія передачі виконувачу обов'язків Президента Росії Володимира Путіна «ядерної валізки» — системи управління ядерними силами Росії, 31 грудня 1999 року. «Дипломат» у руках — це саме «Чегет», а сумка — «Агат» — радіостанція оперативного зв'язку.

«Ядерна валізка» президента Російської Федерації є портативним абонентським терміналом (шифр «Чегет») автоматизованої системи управління (АСУ) стратегічними ядерними силами «Казбек». Цю систему створили в НДІАА[1], який очолював академік Володимир Семеніхін . Головний конструктор цього виробу Микола Дев'янін[2]. Методику роботи з валізкою при переміщеннях в пішому режимі, в автомобілі, літаку, правила обладнання місць постійного перебування глави держави, а також те, як повинна застосовуватися валізка, якою апаратурою має бути укомплектована, скільки осіб матимуть доступ до системи, розробив конструктор однієї з підсистем АСУ, лауреат Державної премії Валентин Голубков[3].

Система була введена в експлуатацію у 1983 році. Першим керівником Союзу РСР, якого стали супроводжувати офіцери з «ядерною валізкою», став у 1984 році Костянтин Черненко[3].

«Ядерні валізки» (плюс резервні) знаходяться у Верховного Головнокомандувача, міністра оборони та начальника Генерального штабу. Ключ від «ЯВ» зберігається у офіцера-оператора. Система буде приведена в дію лише якщо будуть отримані закодовані підтвердження від двох з них. Резервні «ЯВ» зберігаються у встановленому місці.

Незважаючи на те, що офіцер, що носить «валізу», належить до військ зв'язку, він завжди одягнений у форму одягу офіцера військово-морського флоту. Це зроблено для того, щоб він найкраще виділявся серед інших осіб під час перебування президента у місцях масового скупчення людей. Сама «валіза» має зовнішній вигляд звичайного портфеля-дипломата[4][5].

Служба, пов'язана з «ядерною валізкою», перебувала у віданні 9-го напряму Генерального штабу ЗС СРСР[6].

Одним із керівників створення першої «ядерної валізки» в СРСР був генерал-полковник Іван Ніколаєв.

Передача президентської «ядерної валізки» в Росії[ред. | ред. код]

Ядерна валізка Росії в мистецтві[ред. | ред. код]

Ядерна валізка СРСР / Росії в літературі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Ядерна валізка президента США
  • Листи останньої надії

Примітки[ред. | ред. код]

  1. НИИ автоматики отмечает полувековой юбилей. PC Week. 10 грудня 2002. Процитовано 14 липня 2015.
  2. Институт автоматики и вычислительной техники Московского энергетического института (технического университета) (1958—2008) / под ред. В. П. Лунина, О. С. Колосова. — М.: Издательский дом МЭИ, 2008. — 256 с., ил. ISBN 978-5-383-00311-4.
  3. а б в г Баранец, Виктор Николаевич (6 червня 2014). Приключения ядерного чемоданчика. Комсомольская правда. Процитовано 21 липня 2018.
  4. Игорь Сергеев передал Сергею Иванову ядерный чемоданчик (рос.). NEWSru.com. 29 березня 2001. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 25 листопада 2015.
  5. а б Гусев, Анатолий (7 травня 2008). «Ядерный чемоданчик» сменил хозяина. Интерфакс. Процитовано 21 липня 2018.
  6. Документальный фильм «30 лет без Союза». ТВ-канал «Россия-1», эфир от 05.12.2021
  7. Соколов М. Ю.[ru]В 19.38 московского времени // Эксперт, № 48 (542) 25.12.2005
  8. Путин не отдал Фрадкову «ядерную кнопку» // Русская служба Би-би-си, 17.08.2005
  9. Джемаль О. Г. С чемоданчиком в руках // Совершенно секретно — Версия, 29.12.2004
  10. Дмитрий Медведев добрался до чемоданчика. До него это делали Черненко, Горбачев, Ельцин и Путин. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 7 травня 2008.
  11. Крематорий «Чемодан президента» (видео)

Посилання[ред. | ред. код]