Ґрунтоутворення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ґрунтоутво́рення — це складний природний процес утворення ґрунтів із гірських порід, їх розвиток, функціонування і еволюція під дією комплексу факторів ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворення є специфічним біосферним процесом, і в результаті його прояви ґрунт набуває ряд специфічних рис, відсутніх в породі. До числа найбільш істотних рис такого роду відноситься наявність в ґрунті в тих чи інших кількостях специфічного органічної речовини — ґрунтового гумусу. З накопиченням гумусу пов'язано накопичення в ґрунті одного з найважливіших елементів — азоту, який також відсутній в породі. В результаті ґрунтоутворення ґрунт набуває специфічну будову. Ґрунтовий профіль являє собою систему горизонтів, більш-менш паралельних земній поверхні, формування яких обумовлено ґрунтоутворенням.

Фактори ґрунтоутворення[ред.ред. код]

Ґрунтовий профіль

Початок вченню про фактори та умови ґрунтоутворення поклав В. В. Докучаєв. Ним встановлено, що формування ґрунтового покриву зв'язано з фізико-географічним середовищем та історією його розвитку. Він дав визначення поняття грунтів як поверхневих мінерально-органічних утворень, які мають власне походження і є результатом сукупної дії: материнської гірської породи, живих і мертвих організмів, клімату, рельєфу місцевості, часу.

Докучаєв це виразив за допомогою формули:

Г = f(K,О,М,P)Ч,

де Г — грунт, К — клімат, О — організми, М — материнська (гірська) порода, Р — рельєф, Ч — час. Поряд з названими п'ятьма природними факторами та умовами ґрунтоутворення виділяється ще шостий — виробнича діяльність людини, яка має як прямий, так і побічний вплив на ґрунтоутворення і ґрунтовий покрив. Різні комбінації факторів та умов ґрунтоутворення на земній кулі утворили багато типів ґрунтів.

Ґрунтоутворення починається з моменту поселення живих організмів на скельних породах або продуктах їх вивітрювання. Для їх розвитку, у свою чергу, потрібна деяка кількість вологи і елементів живлення в доступній формі. Те й інше з'являється в породі в результаті її фізичного і хімічного вивітрювання. Процес перетворення породи в ґрунт безперервний, він залежить від взаємодії материнської породи з живими організмами і протікає в такий спосіб. При поселенні рослин відбувається пересування елементів живлення з товщі породи і нагромадження їх у її верхній частині. Ці процеси здійснюються під впливом кореневої системи рослин, яка проникає в глиб породи, поглинає розсіяні в ній фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення, перекачує їх нагору в зону максимального поширення коренів і в надземну частину. Після відмирання рослини розкладаються мікроорганізмами, а елементи що перебували в них переходять у вільний (рухомий) стан. При цьому частина елементів вимивається атмосферними опадами вниз, інша закріплюється у верхній частині породи, а третя засвоюється новими поколіннями рослин. При розкладанні рослинних залишків (кореневих, наґрунтових) відбувається утворення складних органічних сполук (гумус). Гумус поступово накопичується у верхній частині породи, надаючи їй темне забарвлення і нові властивості. Одночасно з утворенням гумусу йде і процес розкладання (мінералізації) його мікроорганізмами.

Кліматичний фактор визначає забезпеченість ґрунтоутворення вологою (атмосферні опади) і енергією (сонячна радіація). Саме ці умови у великій мірі визначають інтенсивність процесів, що протікають у ґрунті. Відоме правило Вант-Гоффа, згідно з яким при підвищенні температури на 10 °C швидкість реакції збільшується в 2-4 рази, справедливо і для ґрунтових процесів. Сприятливі гідротермічні умови впливають на спільноти рослинних і тваринних організмів, збільшуючи їх продуктивність, що в кінцевому підсумку також впливає на інтенсивність ґрунтоутворення.

Рельєф впливає на ґрунтоутворення як безпосереднім чином, обумовлюючи переміщення грунтових мас по схилу в результаті ерозійно-акумулятивних процесів, так і опосередковано, перерозподіляючи своїми елементами тепло і вологу і формуючи тим самим своєрідні кліматичні умови.

Гірська порода, яку іноді називають материнською, є тією основою, на якій і з якої формується ґрунт. Мінеральна частина в переважній більшості ґрунтів складає більше 90 %, а частіше більше 95 % ґрунтової маси. Тому саме порода визначає хімічний, мінералогічний, гранулометричний склад ґрунтів. Порода в значній мірі визначає швидкість ґрунтоутворення. Так, на лесових відкладеннях при ідентичності інших умов ця швидкість буде значно вище, ніж на пісках, так само як на елювії базальтів ґрунту будуть формуватися значно швидше, ніж на елювії гранітів. В процесі ґрунтоутворення відбувається зміна хімічного складу породи. З охопленої ґрунтоутворенням товщі одні речовини виносяться, а інші акумулюються. Накопичення речовини при ґрунтоутворенні відбувається за рахунок надходження в грунт органічної речовини рослинних і тваринних залишків, а також з гідросфери (легкорозчинні солі, гіпс, карбонати лужних і лужноземельних металів, сполуки заліза, кремнезем, що надходять з ґрунтових вод) і атмосфери (пилові частинки різного розміру і складу, сполуки, що містяться в розчиненому вигляді в атмосферних опадах). Винос речовини з ґрунту може відбуватися з спадними і бічними потоками води в ґрунті, знесенням ґрунтових частинок з поверхні ґрунту водними і вітровими потоками. Співвідношення акумуляції та винесення речовини визначає баланс ґрунтоутворення.

Завдяки процесу ґрунтоутворення порода набуває якісно нову властивість — родючість.

Посилання[ред.ред. код]