Alectoris barbara

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Alectoris barbara
Alectoris barbara Tenerife.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Підродина: Куріпкові (Perdicinae)
Рід: Кеклик (Alectoris)
Вид: A. barbara
Біноміальна назва
Alectoris barbara
(Bonnaterre, 1791)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Alectoris barbara
EOL: 1047259
ITIS logo.jpg ITIS: 175909
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 100600143
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 40177
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Alectoris barbara
Alectoris barbara

Alectoris barbara — птах, один з видів кекликів родини фазанових.

Alectoris barbara є національним птахом Гібралтару[1].

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Alectoris barbara схож на європейського кеклика. Головна відмінна ознака — це пляма на горлі і блакитно-сірі «брови». Крім того, у цього кеклика на шиї є каштаново-коричнева смуга з білими плямами. За оком проходить довга вертикальна смуга рожевого кольору.

Полохливий птах, веде поодинокий спосіб життя, мешкає на землі, літає дуже рідко.

Поширення[ред.ред. код]

Ареал простягається від північної Сахари до північно-західного Єгипту і Марокко. Зустрічається також на островах Фуертевентура[2], Тенеріфе, Лансароте та Гомера, куди, певно, була завезена людиною. Популяція, що мешкає на Сардинії, можливо також була інтродукована.

Вид має високий рівень адаптації до умов існування. Поряд з оброблюваними землями він живе в степах, порослих молочаєм, в евкаліптових лісах, а також у горах аж до межі снігу.

Розмноження[ред.ред. код]

У кладці від 10 до 14 яєць, покритих червоно-коричневими крапинами. Інкубаційний період триває 25 днів. Молоді птахи залишаються разом з дорослими птахами аж до наступного періоду гніздування.

Підвиди[ред.ред. код]

Описано 4 підвиди[3]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gibraltar's Culture and Customs http://www.funtrivia.com/en/subtopics/Gibraltars-Culture-and-Customs-172246.html
  2. Martín P., Cardona A., Avifauna Canaria II, Aves de las Zonas Bajas, pg 55.
  3. James F. Clements: The Clements Checklist of the Birds of the World. Cornell University Press, Ithaca 2007, ISBN 978-0-8014-4501-9.

Джерела[ред.ред. код]

  • Heinz-Sigurd Raethel; Wachteln, Rebühner, Steinhühner, Frankoline und Verwandte, Verlagshaus Reutlingen, Reutlingen 1996, ISBN 3-88627-155-2