Кеклик берберійський
| Кеклик берберійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Alectoris barbara (Bonnaterre, 1791) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Кеклик берберійський[1] (Alectoris barbara) — птах, один з видів кекликів родини фазанових.
Alectoris barbara є національним птахом Гібралтару[2].
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
Alectoris barbara схож на європейського кеклика. Головна відмінна ознака — це пляма на горлі і блакитно-сірі «брови». Крім того, у цього кеклика на шиї є каштаново-коричнева смуга з білими плямами. За оком проходить довга вертикальна смуга рожевого кольору.
Полохливий птах, веде поодинокий спосіб життя, мешкає на землі, літає дуже рідко.
Поширення[ред. | ред. код]
Ареал простягається від північної Сахари до пн.-зх. Єгипту, Марокко, Канарських островів, Гібралтару й пд. Іспанії. Трапляється також на островах Фуертевентура[3], Тенерифе, Лансароте та Гомера, куди, певно, була завезена людиною. Популяція, що мешкає на Сардинії, можливо також була інтродукована.
Вид має високий рівень адаптації до умов існування. Поряд з оброблюваними землями він живе в степах, порослих молочаєм, в евкаліптових лісах, а також у горах аж до межі снігу.
Розмноження[ред. | ред. код]
У кладці від 10 до 14 яєць, покритих червоно-коричневими крапинами. Інкубаційний період триває 25 днів. Молоді птахи залишаються разом з дорослими птахами аж до наступного періоду гніздування.
Підвиди[ред. | ред. код]
- A. b. koeningi — північний захід Марокко, завезена на Канарські острови та північ Іспанії
- A. b. barbara — північ Марокко та Алжир; Сардинія (інтродуковано?)
- A. b. spatzi — північ Марокко до центрального Алжиру і півночі Тунісу
- A. b. barbata — Лівія и північний захід Єгипту
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gibraltar's Culture and Customs http://www.funtrivia.com/en/subtopics/Gibraltars-Culture-and-Customs-172246.html [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Martín P., Cardona A., Avifauna Canaria II, Aves de las Zonas Bajas, pg 55.[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ James F. Clements: The Clements Checklist of the Birds of the World. Cornell University Press, Ithaca 2007, ISBN 978-0-8014-4501-9.
Джерела[ред. | ред. код]
- Heinz-Sigurd Raethel; Wachteln, Rebühner, Steinhühner, Frankoline und Verwandte, Verlagshaus Reutlingen, Reutlingen 1996, ISBN 3-88627-155-2