Лівія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія |
|||||
|
|||||
| Гімн: Аллаху Акбар Бог Великий |
|||||
 |
|||||
| Столиця | Триполі 32°54′ пн. ш.; 13°11′ сх. д. |
||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | столиця | ||||
| Офіційні мови | Арабська | ||||
| Державний устрій | Республіка (Джамахірія) | ||||
| - Лідер | Муамар Каддафі(фактично) Міфта Мохаммед Кеба(формально) |
||||
| - Прем'єр-міністр | Багдаді Махмуді | ||||
| Незалежність | |||||
| - від Італії | 10 лютого 1947 | ||||
| - від опіки Франції/Великобританії | 24 грудня 1951 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 1,759 540 км² (17-те) | ||||
| - Води (%) | незначний | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2006 р. | 5.670.6881 | ||||
| - Густота | 3 2/км² (218-те) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $74,97 млрд (67-те) | ||||
| - На душу населення | $12.700 (58-те) | ||||
| ІРЛП (2005) | ▼ 0.798 (середній) (64-те) | ||||
| Валюта | Лівійський динар (LYD) |
||||
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | ||||
| Домен Інтернет | .ly | ||||
| Телефонний код | +218 | ||||
Лівія (Libya), Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія, країна на півночі Африки, що межує на сході з Єгиптом, південному сході із Суданом, на півдні з Чадом і Нігером, заході з Алжиром і Тунісом, з півночі омивається Середземним морем.
площа 1759540 кв. км;
столиця Тріполі;
рельєф: плоска рівнина з плато і зниженнями на південь від Середземного моря, вкрай посушлива пустельна область всередині країни;
глава держави і уряду Муаммар аль-Каддафі з 1969;
політична система - соціалістична джамахірія;
експорт: нафта, природний газ;
населення 4,280 млн чол. (1990) (зокрема 500 тис. іноземних робітників), 5,3 млн чол. (2001);
Грошова одиниця – лівійський динар.
Лівія є членом ООН, Ліги арабських держав, Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), Організації африканської єдності і Ісламського банку розвитку.
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Новітня історія
Італійська колонія до 1942, після чого країна перебувала під контролем Великобританії та Франції. 1951 року отримала незалежність як Об'єднане королівство Лівія з королем Ідрісом. Полковник Каддафі змістив короля в путчі 1969, встановив Революційну раду і оголосив країну однопартійною Арабською соціалістичною республікою. З цього часу зовнішня і внутрішня політика Лівії підпорядкована амбіціям Каддафі. У 1972-82 федерації з Чадом, Єгиптом і Сирією були відкинуті. 1986 року США звинуватили Каддафі у терористичній діяльності і бомбардували його штаб, 1989 року було збито два лівійських літака.
[ред.] Природа
Див. Природа Лівії, Геологія Лівії, Гідрогеологія Лівії.
В Лівії переважають пустелі. На півдні – кам'янисте нагір'я Тібесті (г. Бетте 2286 м), на півночі – плато Ель-Ахдар (до 876 м). Площа пустель складає 98% території (Серір-Каланшо, Ідехан-Мурзук, Ідехан-Убарі та ін.). Вздовж узбережжя протягаються низовини Джефара, Сірт і Кіренаїка. Рік немає. Є численні невеликі пересихаючі озера – сабхі (себха). Клімат тропічний, на узбережжі – субтропічний.
Берегова лінія Лівії в центральній частині побережжя глибоко вдається в сушу, утворюючи затоку Сидру (Великий Сірт), де безплідна пустеля підходить до Середземного моря. На північному сході країни знаходиться найбільш високе і найбільш населене плато Барк-ель-Байда, що складає ядро Кіренаїки. На північному заході розташована Тріполітанія, а на півдні - западина Феццан, віддалена на сотні кілометрів від побережжя.
[ред.] Економіка
Див. Економіка Лівії.
Основні галузі промисловості: нафтовидобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтовидобувна та нафтопереробна промисловість. Транспорт – автомобільний, морський, трубопровідний. Декілька міжнародних авіаліній забезпечують сполучення Тріполі і Бенгазі з країнами Європи і США.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП – $ 32,9 млрд (1994). Темп зростання ВВП – (-2%, 2001). ВВП на душу населення – $ 6510 (1994). Імпорт – продукти харчування, машини, текстиль, транспортне обладнання (г.ч. Італія – 22,3%; Німеччина – 12,0%; Великобританія – 8,9%; Франція – 6,8%; Туніс – 5%). Експорт – нафта та нафтопродукти (г.ч. Італія – 41,3%; Німеччина – 16,6%; Іспанія – 10%; Туреччина – 6%; Франція – 3,6%). Продаж нафти в 1997 приніс понад 95% всієї суми експортних надходжень.
Див. також: Корисні копалини Лівії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Лівії, Гірнича промисловість Лівії.
[ред.] Політика
У Лівії 1977 року прийнято декларацію, що визнала основним законом суспільства Коран. Фактично духовною конституцією Лівії можна вважати Зелену книгу, написану Муамаром Каддафі. У ній відкидаються всі традиційні органи влади як фальшиві і проголошується безпосереднє народне самоврядування — джамахирія. Партії забороняються як інструмент диктаторських урядів, вибори — як обман демократії. Справжніми законами визнаються релігія та звичаї.
[ред.] Суспільство і культура
[ред.] Соціальна структура
Впродовж багатьох століть історичний розвиток кожної з двох основних областей Лівії – Тріполітанії і Кіренаїки – йшов власним шляхом. Саме тому соціальна однорідність більше виявляється на регіональному, а не на національному рівні. Розповсюдження в 19 столітті на території Кіренаїки діяльності сенуситського ордена ще більше віддалило ці дві області, оскільки населення Тріполітанії зберігало вірність нормативному сунітському ісламу. Сенуситський релігійно-історичний рух, засновником якого був дід колишнього короля Ідріса I, ставив за мету повернення до витоків ісламу. Населення Кіренаїки складалося переважно з кочівників і напівкочівників, тоді як в Тріполітанії сільське та міське населення переважно осідле. Своєрідна соціальна організація характерна для населення пустельної області Феццан. Також є невеликий прошарок торговців і нечисленна, але постійно зростаюча група чиновників, менеджерів і кваліфікованих фахівців. У прибережній зоні і у Феццані земля знаходиться в індивідуальній приватній власності. Для районів з кочовим населенням характерне колективне володіння землею родоплемінними групами.
[ред.] Освіта
В період італійської колоніальної присутності в Лівії фактично не існувало системи освіти. Початок її активного розповсюдження відноситься до часів британської військової адміністрації, а подальший розвиток відбувався після 1960-х років, коли до незалежної Лівії стали надходити значні кошти від продажу нафти. Освіта в країні безкоштовна на всіх рівнях і обов'язкова до 9 класу. У 1991–1992 в Лівії налічувалося 2744 початкових школи, 1555 середніх щкіл, 195 професійних і педагогічних коледжів. Діяли також 10 університетів і 10 педагогічних інститутів (враховуючи відділення університетів аль-Фаттах в Тріполі і Гар'юніс в Бенгазі). У початковій школі навчаються 1,4 млн. дітей, в середній — 310,5 тис. учнів, в професійних училищах – 37 тис. і в системі вищої школи – 72,9 тис. студентів. Розвиток технічного навчання зумовлений головним чином потребами нафтової промисловості. У країні функціонують 14 науково-дослідних центрів. Держава надає матеріальну допомогу мережі ісламських учбових закладів, зокрема ісламському університету в Ель-бейда, який є також центром релігійних досліджень. У Лівії виходить близько 20 газет і журналів арабською та англійською мовами, кількість виданих книг невелика.
[ред.] Культура
[ред.] Спорт
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ Federal Research Division of the Library of Congress, (1987), "Climate & Hydrology of Libya", U.S. Library of Congress, Accessed July 15 2006
|
|
|
|---|---|
| Держави | Алжир · Ангола · Бенін · Ботсвана · Буркіна-Фасо · Бурунді · Габон · Гамбія · Гана · Гвінея · Гвінея-Бісау · Демократична Республіка Конго · Джибуті · Екваторіальна Гвінея · Еритрея · Ефіопія · Єгипет · Замбія · Зімбабве · Кабо-Верде · Камерун · Кенія · Коморські Острови · Конго · Кот-д'Івуар · Лесото · Ліберія · Лівія · Маврикій · Мавританія · Мадагаскар · Малаві · Малі · Марокко · Мозамбік · Намібія · Нігер · Нігерія · Південно-Африканська Республіка · Руанда · Сан-Томе і Прінсіпі · Свазіленд · Сейшельські Острови · Сенегал · Сомалі · Судан · Сьєрра-Леоне · Танзанія · Того · Туніс · Уганда · Центральноафриканська Республіка · Чад |
| Залежні території | Британська територія в Індійському океані · Канарські острови · Мадейра · Майотта · Мелілья · Острів Святої Єлени · Реюньйон · Французькі Південні та Антарктичні території · Сеута |
| Невизнані республіки | Галмудуг · Західна Сахара · Маахір · Нортленд · Південно-Західне Сомалі · Пунтленд · Сомаліленд |
 |
Це незавершена стаття з географії Лівії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
